Нове відкриття марсохода «Кьюріосіті» надає доказ того, що колись древній Марс і його атмосфера дійсно були дуже схожі на Землю. Автономна марсіанська лабораторія виявила сліди, що вказують на те, що атмосфера стародавнього Марса містила значний запас кисню.
Використовуючи науковий інструмент ChemCam, розташований на спині «Кьюріосіті», вчені з Лос-Аламоської національної лабораторії виявили високі рівні вмісту двоокису марганцю в марсіанських каменях. Своє відкриття «Кьюріосіті» здійснив у багатих мінералами тріщинах, розташованих в місці під назвою Кімберлі, яке знаходиться в кратері Гейла. Наявність цього хімічного елемента вказує на те, що колись на Марсі утримувалися високі рівні вільного кисню. Крім того, ця знахідка наштовхує на думку, що колись клімат Червоної планети був значно теплішим, а на її поверхні, можливо, навіть були цілі озера з рідкої води. Іншими словами, в плані хімічного складу ця планета раніше була дуже схожа на Землю.
«Єдині варіанти отримання цих марганцевих складників тут, на Землі, передбачають залучення атмосферного кисню або мікробів», — відзначає провідний автор дослідження Ніна Ланза.
«Тепер ми спостерігаємо залишкові запаси двоокису марганцю на Марсі і задаємося цілком справедливим питанням — яким чином він там з’явився?»
Дуже малоймовірно, що джерелом цього марганцю на Марсі є мікроби, проте припущення про те, що він з’явився завдяки наявності колись на Червоній планеті вільного кисню, — цілком справедливо. Дослідники кажуть, що матеріали, які містять високий рівень марганцю і були виявлені на Марсі, не здатні формуватися без достатньої кількості рідкої води і кисню.
Це ж наштовхує вчених і на інше питання: звідки взявся весь цей кисень і куди згодом подівся? Команда вчених Ланзи припускає, що кисень міг утворитися з марсіанської води після того, як магнітне поле Червоної планети почало руйнуватися. Без магнітного поля планети не змогла захищатися від іонізуючого випромінювання, і молекули, що містяться у воді, почали розкладатися на водень і кисень. Зважаючи на відносно низьку гравітацію Марса, планета не змогла утримати більш легкі атоми водню, проте більш важкі атоми кисню залишилися на місці.
З часом цей кисень накопичився в каменях і створив червонуватий пил, який тепер покриває поверхню планети. Слід зазначити, що для створення оксидів заліза не потрібно великих запасів кисню, а ось для створення двоокису марганцю — потрібно. Це, в свою чергу, означає, що колись Марс містив великі обсяги цього елемента.
Результати дуже цікаві. Вони можуть означати те, що багато мільярдів років тому Марс міг бути жилий. На ньому, можливо, існувало просте мікробне життя (хоча прямих доказів цього ми поки ще не знайшли). Кисень, необхідний для підтримки життя, принаймні тут, на Землі, використовується для клітинного дихання та інших біологічних процесів. Безліч важливих класів органічних речовин (включаючи білки, нуклеїнові кислоти, вуглеводи і жири) в живих організмах містять кисень. Є, звичайно, ймовірність того, що на Марсі могли існувати якісь екзотичні види, здатні обходитися без кисню, але для переважної більшості живих організмів на Землі кисень, життєво необхідний.
На завершення слід зазначити, що не тільки «Кьюріосіті» виявив на Марсі сліди вмісту магнію. Інший ровер, «Оппортьюніті», що знаходиться за тисячі кілометрів від «Кьюріосіті», нещодавно теж знайшов високий вміст двоокису марганцю в марсіанських відкладах. Іншими словами, наявність цього мінералу в інших місцях підвищує ймовірність гіпотези вчених про більш вологий, теплий і дихаючий Марс.
Далі дослідники планують порівняти марганець, вироблений мікробами і кисень, щоб з’ясувати, наскільки сильні відмінності.