Аналіз медичних історій десятків тисяч пацієнтів з паркінсонізмом показав, що ризик її розвитку може бути істотно вище у людей, які страждають певними хворобами шлунково-кишкового тракту.
Деменція – хронічне і необоротне ослаблення мислення, пам’яті та інших когнітивних функцій — часта супутниця похилого віку. Однією з основних причин старечої деменції виступає хвороба Паркінсона — невиліковна дегенерація головного мозку, яка також проявляється порушеннями рухових функцій, включаючи сильний тремор.
В останні роки виникли припущення про тісний зв’язок паркінсонізму з запальними процесами, що відбуваються в кишечнику. Нова робота вчених з США і їх європейських колег підтвердила цей зв’язок. Медикам вдалося показати, що деякі хвороби шлунково-кишкового тракту істотно підвищують ризик розвитку нейродегенеративних процесів. Їх стаття опублікована в журналі Gut.
Річ у тім, що при паркінсонізмі (і деяких інших видах деменції) в мозку нерідко накопичуються тільця Леві — щільні згустки неправильно упакованих білків. Не так давно виявилося, що такі процеси розвиваються і за межами ЦНС, в ентеральній нервовій системі, що регулює роботу внутрішніх органів, перш за все м’язів кишечника.
Через це виникла нова гіпотеза, що пояснює розвиток хвороби Паркінсона потраплянням в організм деякого інфекційного агента — наприклад, вірусу. Він стимулює виникнення тілець Леві спершу в кишечнику (або дихальних шляхах), і лише згодом ті мігрують в ЦНС і потрапляють в мозок. В останні роки ця ідея отримала цілий ряд експериментальних підтверджень. Черговий аргумент на користь такої гіпотези дає нова робота медиків з американської клініки Мейо і їх колег з Європи.
- Біологи навчилися перетворювати луску в пір’я
- Фізики змогли подолати швидкість світла
- Сліди темної матерії запропонували шукати в стародавніх каменях на Землі
Автори проаналізували медичні дані, зібрані в загальноамериканській базі TriNetX, порівнявши історії майже 25 тисяч пацієнтів з паркінсонізмом, з іншими видами неврологічних проблем — хворобою Альцгеймера (19 тисяч осіб) і цереброваскулярними патологіями (24 тисячі), — а також з групою з 25 тисяч людей без таких порушень.
Зробивши поправку на вік, стать, етнічну приналежність і термін постановки діагнозу, вчені порівняли частоту різних захворювань кишечника у людей з різними неврологічними проблемами і без них. Крім того, вони виділили групи, які страждають від 18 різних хвороб шлунково-кишкового тракту, і зіставили їх з ймовірністю виникнення паркінсонізму та інших нейродегенеративних процесів. Обидва підходи продемонстрували помітну кореляцію між порушеннями функцій шлунково-кишкового тракту і хворобою Паркінсона.
Найпомітніший ефект зафіксували для чотирьох захворювань. Діагнози “гастропарез” (зниження активності м’язів шлунка), “дисфагія” (порушення акту ковтання) і “запор” виявилися пов’язані більш ніж з подвоєним ризиком розвитку паркінсонізму протягом наступних п’яти років, а “синдром роздратованого кишечника” (що не супроводжується діареєю) — з підвищенням ймовірності на 17 відсотків. Цікаво, що у людей, які перехворіли на апендицит з подальшим видаленням апендикса, ризик розвитку паркінсонізму виявився нижче.
Дослідники підкреслили, що виявлені кореляції ще не вказують на однозначний причинно-наслідковий зв’язок між станом шлунково-кишкового тракту і нейродегенеративними процесами. До того ж в точності не ясні механізми зв’язку між ними, якщо він існує. Проте медикам, можливо, варто взяти до уваги ці ефекти і враховувати хвороби кишечника як один з факторів ризику можливого розвитку нейродегенеративних процесів.