Мікропластик присутній скрізь, включаючи проникнення в наші тіла через порожнини, відкриті для зовнішнього світу. Два нових дослідження додатково вивчили вплив мікропластику на наше здоров’я: в одному було виявлено, що вони викликають запалення головного мозку, а в другому — в серці, повністю закритому органі.
Незважаючи на невеликий розмір — менше 5 мм в ширину — частинки мікропластику останнім часом набули великої популярності, оскільки їх можна знайти де завгодно, від вершин Евересту до глибин океану. Тому не дивно, що мікропластик проник і в наші внутрішні органи.
У двох недавніх дослідженнях медики вивчали наслідки потрапляння мікрочастинок пластику в тіло людини. Перший, проведений дослідниками південнокорейського інституту науки і технологій Тегу Кьонбук (DGIST), досліджував вплив мікропластику на мозок щурів. У другому, проведеному столичним медичним університетом в Пекіні, Китай, аналізу був підданий мікропластик, виявлений в серці і кровотоці до і після операції.
Пластик у мозку
Дослідження DGIST стосувалося токсичності вивітрюваних мікропластиків, які зазнали природного розкладання після впливу ультрафіолетового світла та вітру. Попередні дослідження показали, що пластик може проникати в тканини живих організмів, включаючи людину, тому дослідники хотіли з’ясувати, чи мають вони шкідливий вплив на мозок.
Вивітрювання, спричинене сонячним світлом, повітрям, спекою, дощем та вітром, змінює фізичні та хімічні властивості мікропластику. Наприклад, ультрафіолетове світло викликає реакцію, яка призводить до утворення вільних радикалів і сприяє фрагментації пластику на більш дрібні частинки, які називаються вторинними мікропластиками. Однак точні біологічні ефекти вивітрюваних мікропластиків недостатньо вивчені.
Дослідники штучно створили вторинний мікропластик, відтворюючи процес природного вивітрювання, піддаючи подрібнений мікропластик ультрафіолетовому випромінюванню та фізичному впливу протягом семи днів. Потім вони перорально вводили вивітрюваний мікропластик розміром 100 мікрометрів або менше щурам один раз на день протягом семи днів. Іншій групі щурів давали не вивітрюваний мікропластик.
- Вчені розкрили масштаби найстрашнішої в історії людства епідемії бубонної чуми
- Перші цивілізації Європи виявилися більш генетично однорідні, ніж припускали
- Вчені: нервові клітини все-таки відновлюються
Виявилося, що у щурів, яких годували вивітрюваним мікропластиком, спостерігалося значне збільшення експресії запальних білків, пов’язаних з нейродегенерацією і загибеллю клітин, а також зниження прозапальних білків у зовнішній тканині головного мозку. Після проведення експериментів з використанням клітинної лінії мікроглії людини (клітин, що регулюють запалення мозку), дослідники виявили, що вивітрюваний мікропластик стимулює ці клітини активізувати запальну реакцію.
За словами вчених, вивітрюваний мікропластик більш токсичний, ніж звичайний.
Пластик у серці
Робота DGIST демонструє, що мікропластик може мати шкідливий вплив при ковтанні, але чи може мікропластик потрапити в наші внутрішні органи, такі як серце, які не піддаються безпосередньому впливу навколишнього середовища? Дослідження Столичного медичного університету показує, що відповідь на це питання — «так».
Вчені зібрали зразки у 15 осіб під час операції на серці, на додаток до – і післяопераційних зразків крові у семи учасників. Аналізуючи зразки за допомогою прямого лазерного зображення в інфрачервоному діапазоні, вони виявили мікропластик у самому органі та навколишніх тканинах.
Дев’ять різних типів пластику були виявлені в п’яти видах серцевої тканини, ширина частинок коливалася від 20 до 500 мікрометрів. Також мікропластик був знайдений в до – і післяопераційних зразках крові.
Більшість зразків тканин містили від десятків до тисяч окремих шматочків мікропластику, хоча його кількість та типи варіювались у різних учасників. Всі зразки крові — до і після операції – містили частинки пластику різного типу, але після операції їх середній розмір зменшився.
Вчені стверджують, що результати другого дослідження доводять накопичувальний ефект мікропластика — навіть незважаючи на те, що серце повністю ізольоване від зовнішнього середовища.