Багато в Кремнієвій долині стали просто одержимі ідеєю, що ми всі живемо в “матриці”, а деякі мільярдери потай залучили до вирішення цієї проблеми вчених в спробі знайти вихід з симуляції.
Філософське положення про те, що реальність є симуляцією (частіше за все передбачається, що це комп’ютерна симуляція), отримало назву “гіпотеза симуляції”. Щоб симуляція виглядала реалістично для реципієнта, програма підлаштовується під його сприйняття, формуючи матеріальні об’єкти, розум і свідомість реципієнта.
Головною роботою в цій області вважається стаття Ніка Бострома “Доказ симуляції”, опублікована в 2003 р. (перша редакція – у 2001 р.) в журналі Philosophical Quaterly. Шведський філософ-трансгуманіст будує на підставі трьох основних тез, що “як мінімум одна з яких є істинною”: дуже ймовірно, що людство вимре, до того, як досягне “постлюдської” фази; кожна постлюдська цивілізація з вкрай малою ймовірністю буде запускати значне число симуляцій своєї еволюційної історії (або її варіантів); ми майже безумовно живемо в комп’ютерній симуляції.
В ході статті Бостром розглядав для доказу цієї тези сучасний вектор, спрямований на активний розвиток цифрових технологій, штучного інтелекту, нанотехнологій і багатьох інших галузей, при тому, що вони “не будуть суперечити законам фізики та інженерії”.
На його думку, людство здатне на те, щоб розвинути їх настільки, щоб розташовувати величезними обчислювальними потужностями і симулювати роботу багатьох розумних істот. Далі Бостром застосовує деякі положення теорії ймовірностей для викладу докази по суті. При цьому не згадується, яким конкретно шляхом буде проведена симуляція: вона може бути здійснена як за допомогою комп’ютерів, так і, наприклад, акумуляцією і розвитком центрів мозку, які відповідають за поведінку людини під час сну і відповідно формування реальності уві сні. Такий прийом показаний, приміром, у кінотрилогії “Матриця”.
Теорія про те, що ми всі живемо в симуляції так би і залишилася предметом дискусій трансгуманістів, якби не низка відомих особистостей, які підтримали ідею про те, що світ, в якому ми живемо, нереальний. Найбільш знамениті останнім часом висловлювання Ілона Маска, голови космічної компанії SpaceX і автовиробника Tesla.
Рік тому Ілон Маск припустив, що всі ми живемо в комп’ютерній симуляції. Його основна ідея полягає в тому, що за останні 40 років комп’ютерні ігри розвивалися так швидко, що вже через пару років вони будуть абсолютно відрізняються від фізичного світу. Іншими словами, ми знаходимося на межі злиття доповненої реальності (AR) зі штучним інтелектом. Кінцевим результатом є те, що реальне і віртуальне можуть стати абсолютно відрізнятись одне від одного.
“Сорок років тому у нас був Pong. Ви знаєте, два прямокутника і крапка між ними. Так виглядали ігри у той час. Сьогодні, через сорок років, ми маємо фотореалістичні тривимірні симуляції, які одночасно грають мільйони людей по всьому світу. І все стає тільки краще з кожним роком. Зовсім скоро ми почнемо грати у віртуальній і доповненій реальності”, — повідав Ілон Маск здивованим журналістам.
“Якщо припустити, що відеоігри продовжать розвиватися в тому ж ключі, то рано чи пізно вони стануть відрізняються від реальності, навіть якщо швидкість їх еволюції сповільниться в тисячу разів. Просто уявіть, що чекати потрібного моменту потрібно буде десять тисяч років, — це ніщо на шкалі еволюції. Припускаючи таку траєкторію розвитку відеоігор, які відрізняються від реальності і можуть бути запущені на відповідному пристрої, і припускаючи наявність мільярдів відповідних пристроїв, ймовірність того, що ми живемо в базовій реальності, — один до мільярдів”, – вважає Ілон Маск.
За словами фізика Джеймса Ґейтса з Мерілендського університету, є більш переконлива причина вважати, що за фізичні закони відповідає комп’ютерна симуляція. Ґейтс вивчає матерію на рівні кварків – субатомних частинок, з яких складаються протони і нейтрони в атомних ядрах. За його словами, кварки підкоряються правилам, які чимось нагадують комп’ютерні коди, що коректують помилки в обробці даних.
“У моєму дослідженні виявилася дуже дивна річ, — говорить Джеймс Ґейтс — Я добрався до коректувальних кодів — завдяки їм працюють браузери. Як вони опинилися в рівняннях, які я вивчав про кварки, електрони і суперсиметрії? Це привело мене до усвідомлення, що я вже не можу назвати людей начебто Маска божевільними”.
Після всього цього не дивно, що, як повідомляють ЗМІ, щонайменше два мільярдера з Кремнієвої долини інвестують у проекти, мета яких — дозволити людській свідомості вийти за межі симуляції, в якій всі ми зараз живемо. Навіть аналітики Bank of America говорили, що ймовірність існуючої навколо нас симуляції становить 50%.