Вчені досі ведуть суперечки про причини виникнення хвороби. Єдина теорія, що описує патогенез недуги, так і не обрана. Відомо лише, що тканини, що входять в м’язовий шар матки, починають в якийсь момент швидкий і безконтрольний поділ.
У підсумку формуються так звані вузли. Мова йде про новоутворення, що складаються зі скупчення недиференційованих клітин. Вони відрізняються від ракових тим, що не демонструють ознак атипії.
Виділяють ряд факторів ризику, що сприяють виникненню захворювання, і це:
- гормональний дисбаланс в організмі;
- зловживання оральними контрацептивами;
- пізні перші пологи;
- відсутність лактації;
- ожиріння.
Детальніше про причини міоми матки можна прочитати .
Як лікується патологія
Спостережувана симптоматика залежить в цілому від того, як розвиваються міоматозні вузли. Коли процес відбувається виключно всередині стінок матки, зовнішні прояви проблем зі здоров’ям відсутні.
З такими випадками, втім, доводиться стикатися порівняно рідко. Куди частіше субмукозні вузли ростуть усередину матки. Вони часом стають причиною кровотеч і / або безпліддя. Субсерозні вузли, навпаки, збільшуються в бік черевної порожнини. Якщо вони досягають значних розмірів, неминуча дисфункція сусідніх органів, у тому числі сечового міхура і кишечника.
Отже, лікування напряму залежить від спостережуваної медиками симптоматики. Якщо негативних проявів немає, часто пацієнтку просто поміщають під спостереження.
В інших випадках починають з консервативної терапії. Вона поєднує симптоматичне лікування з прийомом препаратів, здатних пригнічувати вироблення жіночих статевих гормонів. Вузли поступово регресують. Через деякий час вони навіть можуть повністю зникнути.
Справа в іншому: тривалість такого лікування не може становити більше півроку, інакше підвищиться ризик розвитку інших хвороб (навіть остеопорозу). Після скасування прийнятих жінкою препаратів і зовсім може відновитися зростання міоматичних вузлів.
Якщо консервативне лікування не дає бажаного результату, призначається хірургічне втручання. Воно поділяється на радикальну резекцію і на міомектомію.
У першому випадку матку видаляють цілком. Такий підхід розглядається як крайній захід. Зазвичай лікарі обмежуються видаленням окремих вузлів – тих, що визначені як джерела кровотеч або перешкоди до настання вагітності.
В якості альтернативного способу набирає популярність емболізація маткових артерій. З її допомогою лікарям вдається зупинити живлення вузлів.