Наявність місячного магнітного поля, як і у випадку з земним, пов’язане з динамо-ефектом.
Вчені провели ряд експериментів з речовиною, здатною, як вони вважають, утворювати ядро супутника. Дані про склад місячних порід були отримані на основі зразків, привезених з супутника американськими «Аполлонами». Були визначені пропорції в місячній речовині заліза, нікелю, сірки і вуглецю. Планетологи прийшли до висновку, що залізнонікелєве ядро супутника в ті далекі часи було розплавленим і містило в собі домішки вуглецю і сірки.
Кристалізація ядра супроводжувалась виділенням тепла, що, очевидно, приводило до появи потоків розігрітої речовини всередині Місяця і формуванню магнітного поля. Його потужність була порівнянна з аналогічним полем у планети. Як показали розрахунки, супутник мав магнітне поле на протязі близько 1 млрд років. Сьогодні у Місяця його немає, а ядро складається з твердого центру і рідкої оболонки.