Ізотопний склад марсіанських метеоритів показав, що 4,5 мільярда років тому Червона планета піддавалася інтенсивному астероїдному бомбардуванню. Вона принесла так багато води, що ненадовго Марс виявився куди більш підходящим для зародження життя, ніж сусідня Земля.
Марс сьогодні і в далекому минулому: погляд художника / ©Jon Wade, James Moore
Сучасний Марс недарма називають Червоною планетою: його поверхня являє собою буру, курну, крижану пустелю. Але в далекому минулому Марс був таким же блакитним, як і сьогоднішня Земля. Існує маса свідчень того, що на ньому були великі і численні водойми, було тепло і волого. На думку деяких вчених, включаючи професора Мартіна Біззарро (Martin Bizzarro), молодий Марс цілком міг стати місцем, де з’явилася перша життя в Сонячній системі.
У своїй новій роботі професор Біззарро і його колеги з Копенгагенського університету показали, що близько 4,5 мільярдів років тому сусідня планета піддавалася масованому бомбардуванню астероїдами, які принесли на неї величезні запаси води. Її було достатньо для того, щоб на Марсі плескався океан глибиною як мінімум 300 метрів. Про це вчені пишуть в статті, опублікованій в журналі Science Advances.
- НАСА опублікувало “звуки” чорної діри: їх може послухати будь-хто (відео)
- Астероїд Sitric977 впаде на Землю 12 грудня, повідомляють астрономи США
Автори проаналізували зразки стародавніх марсіанських метеоритів, які колись були вибиті з поверхні сусідньої планети і після довгого космічного перельоту опинилися на Землі. В цілому вчені розглянули 31 зразок, оцінивши вміст хрому-54 в їх мінералах. Ці цифри показали, що в першу сотню мільйонів років існування Марс активно бомбардували вуглисті астероїди, які принесли на планету і воду, і просту органіку, яка могла стати основою для виникнення життя.
За оцінками вчених, цієї води було дійсно багато. Разом з “примордіальною” водою, яка видавлювалася з магми, вологи було достатньо для того, щоб покрити молодий Марс глобальним океаном глибиною не менше 300 метрів, а можливо – і до кілометра.
У той період Земля виглядала куди менш перспективною для розвитку життя. Саме тоді вона пережила катастрофічне зіткнення, яке створило Місяць, і вся поверхня нашої планети залишалася розплавленою і мертвою. Лише згодом вона “наздогнала і перегнала” Марс, який охолов, розгубив левову частку вологи і перетворився в нинішню крижану пустелю.