Палеоінуїтські мореплавці першими досягли віддалених островів Кітсіссут біля північно-західного узбережжя Гренландії, здійснивши небезпечний морський перехід понад 50 кілометрів ще 4500 років тому.
Метью Уоллс, Марі Клейст, Полін Кнудсен
Першими людьми, які досягли островів Кітсіссут поблизу Гренландії, були палеоінуїти — ранні арктичні спільноти, здатні долати понад 50 кілометрів відкритої води. Цей перехід був одним із найдовших морських маршрутів у доісторичній Арктиці, що свідчить про високий рівень навігаційних навичок.
Археологічні дослідження на островах Ісбйорне, Меллем і Нордвест виявили понад 290 знахідок, включно з рештками круглих «дволопатевих» наметів. Такі споруди є характерною ознакою палеоінуїтів, перших народів, що заселили північ Канади та Гренландії. Центральні вогнища й кам’яні перегородки вказують на сімейне проживання, а не на короткочасні мисливські стоянки.
Радіовуглецеве датування кістки товстодзьобого кайра (Uria lomvia) показало вік близько 4400–3900 років. Це означає, що заселення островів відбулося майже одразу після формування поліньї Пікіаласорсуак — зони відкритої води серед морського льоду. «Люди з’явилися тут практично відразу, щойно з’явилася можливість морського доступу», зазначає Метью Воллс.
Подолання такого маршруту вимагало складних човнів типу «каркас з обшивкою», подібних до пізніших інуїтських суден, а не одномісних каяків. «Це були не окремі мисливці, а цілі родини», підкреслює археолог Джон Дарвент, вказуючи на необхідність великих і стійких плавзасобів.
Окрім заселення, ці громади активно впливали на місцеву екосистему. Перенесення поживних речовин з моря на сушу сприяло збагаченню ґрунтів і розвитку рослинності, формуючи ландшафт островів. Таким чином, палеоінуїти виступали не лише мандрівниками, а й активними агентами екологічних змін.