Мурах Pogonomyrmex, що живуть в Північній Америці, цілком можна назвати женцями: велика частина представників цього роду збирає для прожитку насіння рослин, в тому числі і типовий вид Pogonomyrmex badius. Дрібні, руді і кусючі, вони можуть накопичувати в своїх колоніях серйозні запаси в сотні тисяч насінин.
Харчову поведінку цих мурах-женців вивчили ентомолог з Флориди Уолтер Цінкель (Walter Tschinkel) і його колега Христина Квапич (Christina Kwapich) з Університету штату Арізона. У статті, опублікованій журналом PLоS One, вчені пишуть, що робіт про те, які саме рослини воліють мурахи, було зроблено чимало, але ніхто досі не замислювався над простим питанням про те, як вони їх поїдають.
За словами авторів, комахам простіше розколювати тверді оболонки дрібних насінин, добираючись до живильної м’якоті. Дослідження приблизно 200 мурашників показали, що в результаті «на складі» накопичується надлишок (70 відсотків і більше) великих насінин, розколоти які не в змозі навіть спеціалізовані «кусючі» особини з їх особливо потужними щелепами. У зв’язку з цим Цінкель і Квапич задумалися над тим, як мурахи взагалі використовують таке насіння.
Ученим довелося доповнити спостереження лабораторними експериментами. Виявилося, що мурашки роблять так само, як у багатьох випадках і люди, обробляючи надто жорстке насіння, – просто чекають, поки ті проростуть. Фактично це повноцінне землеробство, майже таке ж розвинене, як у знаменитих філіппінських мурах-«фермерів» Philidris nagasau.
За розрахунками вчених, велике насіння може принести стільки ж поживних речовин, скільки декілька десятків дрібних. Розкриваючись у різний час, запас таких насіння має давати мурашиній колонії постійний і рясний приплив їжі протягом майже всього року.