Геофізики з Університету Мериленду досліджували тисячі записів сейсмічних хвиль, і виявили незвичайно щільні великі структури, що знаходяться на межі ядра та мантії.
В результаті проведеного дослідження, британським вченим вперше вдалося скласти розгорнуту і детальну картину ділянки кордону між ядром і мантією. Основним матеріалом для вивчення стали відбиття від цієї межі сейсмічних хвиль, що проходять під Тихоокеанським басейном. За допомогою штучного інтелекту геофізики проаналізували близько семи тисяч сейсмограм за період з 1990 по 2018 рік.
Сейсмічні хвилі, проходячи через структури з різною щільністю, температурою або складом, по-різному змінюють швидкість, напрямок і розсіювання. Вимірюючи швидкість і амплітуду цих хвиль після того, як вони досягнуть сейсмографа, можна скласти уявлення про фізичні властивості порід і розплавів, що знаходяться глибоко під поверхнею Землі. По суті, цей метод дуже схожий на ехолокацію.
Ехо від незвичайних структур, розташованих на границі ядра і мантії, автори дослідження виявили приблизно на 40% записів.
Ці великі, щільні, однорідні та гарячі приграничні структури були виявлені, зокрема, під вулканічними Маркізькими островами, а також під Гаваями.
Натхнення: earth-chronicles.ru