Телескоп «Джеймс Вебб» спостерігав інфрачервоне випромінювання, яке, вважають дослідники, пов’язані з полярним сяйвом.
Астрономи за допомогою космічного телескопа «Джеймс Вебб» виявили коричневий карлик W1935, на полюсах якого генерується інфрачервоне випромінювання атмосферного метану. Це явище має відповідати полярним сяйвам, але W1935 немає батьківської зірки, потік частинок від якої міг би викликати збурення в атмосфері.
Викиди метану — загальна риса газових гігантів, таких як Юпітер та Сатурн. Нагрів верхніх шарів атмосфери, який приводить у дію такі викиди, зазвичай пов’язані з полярними сяйвами. Коричневі карлики чимось нагадують такі планети: вони займають проміжне положення між газовими гігантами й зірками. У надрах коричневих карликів можуть протікати термоядерні реакції, але їх недостатньо для свічення.
Інфрачервоне випромінювання від викидів метану на коричневому карлику, яке спостерігав «Джеймс Вебб». Зображення: NASA, ESA, CSA, Leah Hustak (STScI)
На Землі полярні сяйва виникають, коли енергійні частинки сонячного вітру захоплюються магнітним полем планети. Вони спускаються в атмосферу вздовж ліній магнітного поля поблизу полюсів Землі, стикаючись з молекулами газу і створюючи завіси світла, що танцюють. На Юпітері та Сатурні полярні сяйва пов’язують як із сонячним вітром, так і з впливом найближчих активних та масивних супутників — Іо у Юпітера та Енцеладу у Сатурна.
У ізольованих коричневих карликів, таких як W1935 відсутні батьківські зірки, які могли б генерувати потік заряджених частинок. Тому джерело, яке генерує полярні сяйва та пояснює енергію у верхніх шарах атмосфери, необхідну для викиду метану, залишається загадкою.
Дослідники припускають, що може існувати інше джерело, характерне для великих планет, але ще не знайдене на Юпітері та Сатурні, крім того, сяйво може викликати міжзоряна плазма або невідомий супутник W1935. Вчені сподіваються, що подальші спостереження проллють світло на цю таємницю.