На газовому гіганті Юпітері немає кратерів та гір. Однак деякі структури в її щільній атмосфері залишаються стабільними багато років. Найвідоміша серед них – Велика червона пляма – ураган, що досягає в довжину 40 тис. км: вважається, що він залишається активним уже більше 350 років.
Нова пляма в атмосфері Юпітера готова посперечатися з ним у розмірах, які оцінюються в 24 тис. км уздовж паралелей планети і 12 тис. – вздовж меридіанів. Пляма знаходиться на рівні термосфери Юпітера, температура тут на 200 нижче, ніж в атмосфері. Велика холодна пляма набагато більш рухливіша, ніж повільна Велика червона, воно змінює і форму, і розміри за тиждень, або й днів. Проте зникає воно теж ненадовго: астроном з Університету Лестера Тому Столлард (Tom Stallard) і його колеги з Великобританії і США вивчили дані спостережень за 15 років – пляма на них з’являлася знову і знову. Про це вчені повідомляють в статті, опублікованій в журналі Geophysical Research Letters.
Передбачається, що Велика холодна пляма виникає під дією потужних полярних сяйв в атмосфері Юпітера. При цьому в ній вивільняється додаткова енергія, яка у вигляді «теплової хвилі», що охоплює всю планету. У той же час в найбільш верхніх шарах термосфери ці процеси ведуть до виникнення холодної плями, що поступово розсіюється «хвилею холоду». Однак поки цього не сталося, в ньому також можуть з’являтися вихори, що викликають потемніння на знімках атмосфери Юпітера.
Столлард і його співавтори проводили спостереження за допомогою телескопа VLT, а також використовували архівні дані ІЧ-телескопа IRTF за 1995-2000 рр. Темна область, яка відповідає Великій холодній плямі у верхніх шарах юпітеріанської атмосфери була знайдена скрізь. «Що дивно, – додає Том Столлард, – на відміну від погодних систем на Землі, Велика холодна пляма залишається на одному і тому ж місці щонайменше 15 років. Це робить її схожою на погодні системи нижче в атмосфері Юпітера, такі як Велика червона пляма».
Велика холодна пляма з висоти близько 35 тис. км: динаміка за 1998-2000 рр. ©Tom Stallard/AGU
Варто зазначити, що стабільність і стабільне становище Великої холодної плями не так вже дивна, якщо згадати про відмінності двох полярних сяйв Юпітера від земних. В нашій атмосфері вони виникають під дією сонячних частинок, коли активність зірки досить велика. На Юпітері сяйва пов’язані з його супутниками і перш за все з Іо – найбільш вулканічно активним тілом Сонячної системи. Їх рух збуджує струми в магнітосфері планети, а також забезпечує планеті постійне «підживлення» іонами і майже не затухаючі, сильні полярні сяйва. Крім того, енергія цього явища на Землі легко розсіюється, але в щільній атмосфері газового гіганта надовго затримується на високих широтах. В результаті вплив сяйв на приполярні області Юпітера виявляється і стабільним, і сильним.