Кора нашої планети складається в основному з магматичних порід, які зустрічаються і на інших планетах земного типу, і на Місяці. За одним винятком: великих кількостей граніту ніде, крім як у нас, досі не знаходили. Лише тепер вчені помітили значні його поклади на зворотному боці Місяця. Як граніт там з’явився – загадка.
Велика частина земної літосфери складена з порід, які утворилися при затвердінні розплавленої магми, — базальтів і гранітів. Можна очікувати, що вони так само широко зустрічаються на інших небесних тілах, близьких за складом до нашої планети: на Місяці, Венері, Марсі. Однак якщо базальти та інші магматичні породи на них дійсно виявляються часто-густо, то граніт поки знаходили лише в незначних кількостях.
“Граніти – візитна картка Землі”, – кажуть геологи, але точно пояснити цей парадокс поки не можуть. Він може бути пов’язаний з особливостями утворення гранітів, які вимагають руху тектонічних плит і переміщення остигаючої магми на велику глибину або присутності в ній води. Можливо, розібратися в цій загадці допоможуть поклади граніту, все-таки виявлені недавно на Місяці. Про них повідомляється в статті, опублікованій в журналі Nature.
Дотепер лише кілька зерен граніту були виділені в зразках місячного реголіту, доставлених на Землю астронавтами місій Apollo. Інструменти, що працюють на орбіті супутника, також не помічали великих скупчень цієї породи. Однак тепер з’явилися свідчення досить значних покладів, що знаходяться на зворотному боці Місяця, в області вулканічного комплексу Комптон — Белкович.
Про це говорить надлишкове тепло, зареєстроване в тому районі китайськими зондами Chang’e-1 і Chang’e-2. Проаналізувавши їх дані, Метью Сіглер (Matthew Siegler) і його колеги з Південного методистського університету в Техасі прийшли до висновку, що нагрів виникає через розпад радіоактивних нуклідів, а в умовах сучасного Місяця такі елементи можуть міститися лише в граніті. За оцінками вчених, діаметр цього батоліту (масиву) досягає 50 кілометрів.
Швидше за все, граніт міг з’явитися там в результаті діяльності вулканів, які більше трьох мільярдів років тому ще були активними. Але конкретний механізм його походження залишається неясним. Тектоніки плит, завдяки якій великі обсяги магми могли йти глибоко під поверхню і відчувати вкрай високі тиски і температури, на Місяці не було ніколи. Інший шлях утворення гранітів вимагає магми з великим вмістом води, чого на супутнику Землі теж не спостерігається.
“Якщо води немає, то граніту потрібні екстремальні умови. У нас же виходить система, в якій немає ні води, ні тектоніки, але граніт є. Можливо, на Місяці колись вода все-таки була [у великих кількостях], принаймні в цьому конкретному місці? Або тут була особливо висока температура?”– зазначив Метью Сіглер. Все це – питання, які ще чекають відповідей.
В останні роки все більшої популярності набирає гіпотеза про те, що Місяць утворився в основному із земних порід за сценарієм мультиімпактного перенесення. В її рамках поява покладів граніту на супутнику цілком логічно, адже безліч падінь великих астероїдів неминуче повинні були рано чи пізно потрапити в район, багатий гранітами, а потім «доставити» їх на Місяць.