Християнський рукопис з православного монастиря святої Катерини на Синайському півострові в Єгипті приховував загублений зоряний каталог Гіппарха.
За допомогою мультиспектрального аналізу дослідники виявили, що християнський рукопис був написаний поверх давньогрецького тексту, який являє собою, як вважають вчені, першу спробу скласти карту всього неба.
Ще в 2012 році дослідники з Кембриджського університету виявили на пергаменті, що зберігається в монастирі святої Катерини, уривки з давньогрецького тексту, який приписувався Ератосфену, астроному і головному бібліотекарю Олександрійської бібліотеки, найбільшого книгосховища стародавнього світу.
Мультиспектральне сканування документа виявило на пергаменті сліди стародавнього тексту, який був стертий і поверх якого був написаний християнський трактат. Подальше дослідження показало, що старовинний текст являє собою опис зоряних координат, довжини і ширини сузір’їв. При цьому використовується термінологія, характерна для давньогрецьких авторів.
Сліди стародавнього рукопису (ліворуч) і реконструйоване зображення давньогрецького тексту (праворуч). Зображення: Victor Gysembergh et al., Journal for the History of Astronomy
Аналізуючи прецесію Землі (зміна осі обертанні з часом), вчені прийшли до висновку, що координати, зазначені в трактаті, відповідають положенню зірок приблизно в 129 році до н. е. Вчені не можуть підтвердити авторство Гіппарха, але відомо, що грецький астроном працював над зоряним каталогом неба західного світу між 162 і 127 роками до н. е.
Вважається, що Гіппарх, який найбільш відомий як засновник тригонометрії, створив перший докладний опис зоряного неба. Хоча первісний рукопис був загублений, збереглися згадки про нього в більш пізніх текстах.