Наше Сонце може здаватися не таким загадковим, як екзотичні далекі зірки, але воно як і раніше приховує в собі безліч загадок, вивергаючи незвичайні міазми розпеченої плазми. НАСА вирішило відкрити завісу таємниці і відправити свій зонд дослідити аномалії нашого світила.
Сонце і його аномалії, безумовно, заслуговують на увагу наукових кіл: наприклад, випадковий спалах на зірці може порушити роботу супутників і нанести багатьом країнам шкоди на трильйони доларів. Тим не менш, незважаючи на близькість нашого світила, багато пов’язані з ним явища досі залишаються для вчених предметом обговорень. За 60 років досліджень вони так і не зрозуміли, чому на поверхні температура всього лише 5778 К, в той час як сонячний німб або «корона», віддалені від поверхні на кілька мільйонів кілометрів і на 12 порядків менш щільні, нагріті до феноменальних 1-2 мільйонів градусів Цельсія! Для того, щоб поставити останню крапку в цій суперечці, апаратам НАСА необхідно підлетіти як можна ближче до Сонця і доторкнутися до нього.
Ми знаємо, що магнітне перез’єднання (процес, де лінії магнітного поля з різних доменів сходяться і перебудовуються) змушує хвилі енергії розходитися на всі боки, як під час випробування ядерної зброї. У той же час, магнітовібродинамічні хвилі (ці вібрують швидше як гітарні струни) розходяться слідом за течією плазми, таким чином переносячи енергію з поверхні в корону. Це робоча гіпотеза, але без додаткових даних розуміння таких явищ, як корональне нагрівання й прискорення сонячного вітру залишається просто теорією. Але чекати залишилося не довго.
Зонд НАСА, запуск якого запланований на 2018 рік, проведе в космосі 7 років, встановивши новий рекорд: він підійде до Сонця на 37 600 000 км ближче, ніж будь-космічний апарат, що коли-небудь вивчав нашу зірку. Але як саме інженери сконструювали прилад, здатний витримувати настільки високі перевантаження?
Мері Кей Локвуд, інженер космічних систем, розповідає, що конструкція спирається на 4 основних інструменти. Система Solar Wind Electrons Alphas and Protons systems, або SWEAP, буде відстежувати заряди, створювані зіткненнями електронів, протонів та іонів гелі, аналізуючи склад і властивості сонячного вітру на дистанції в 90 разів більшою, ніж всі його попередники. Інший модуль, ISIS (Integrated Science Investigation of the Sun), буде використовувати свою систему виявлення для аналізу енергетичних частинок.
Два інші пристрої, сенсор FIELDS і телескоп WISPR (Wide-field Imager for Solar Probe), теж зіграють свою роль. Перший займеться аналізом електричних і магнітних полів, радіовипромінювання і хвильових спотворень, в той же самий час збираючи дані про високошвидкісні пилові частинки навколо. Другий дозволить здійснити 3D-сканування як самого сонячного вітру, так і атмосфери і околиць Сонця.
Докладніше про те, як будуть проходити дослідження, ви можете прочитати в статті Ієна Ґрабер-Стіла на порталі Popular Science.