У НАСА виробили єдині правила щодо граничної кількості радіації, яку астронавт може отримати протягом кар’єри. Це потрібно для скорочення ризиків розвитку захворювань в організмі.
Дослідники з НАСА пояснили, що астронавти постійно стикаються з загрозою радіації, оскільки частинки, що летять від Сонця і високоенергетичні космічні промені постійно впливають на їх організм.
Якщо радіацію не контролювати, вона може викликати всілякі проблеми зі здоров’ям, в першу чергу підвищуючи ризик розвитку раку. Тому при плануванні польотів НАСА використовує граничний рівень радіаційного впливу, щоб визначити, як довго астронавти можуть перебувати в космосі. Але ця межа не однакова для всіх астронавтів. Тепер незалежні експерти підтримують пропозицію НАСА зі зміни цих цифр.
Зараз НАСА розраховує цей ліміт на основі оцінки ризику. Ліміт – це така кількість загального опромінення, при якому ймовірність смерті астронавта від раку протягом решти життя збільшується на 3%.
Однак сприйнятливість до ракових захворювань, які може викликати радіація, залежить від віку і репродуктивних органів, тому обмеження не дозволяє проводити в космосі однакову кількість часу для всіх. Тому, при нинішніх правилах, астронавтки НАСА не зможуть проводити на орбіті стільки ж часу, скільки астронавти, а молодші фахівці – менше часу, ніж їхні старші колеги, у яких немає великої кількості часу для розвитку раку в організмі.
У НАСА вирішили, що середній граничний рівень радіації буде дорівнює 600 мілізіверт за всю кар’єру в агентстві. Для порівняння, один рентген грудної клітини в кабінеті лікаря дає близько 0,1 мілізіверта, а природний радіаційний фон Землі – близько 3 мілізіверт на рік. Робітники, що знаходилися поблизу нульової позначки Чорнобильської АЕС в 1986 році, отримали 6 тис. мілізівертів.
Тим часом згідно з новою доповіддю, за шість місяців перебування на Міжнародній космічній станції астронавт отримує від 50 до 120 мілізівертів. Більш віддалені пункти призначення, такі як Марс, піддаються більшому опроміненню.
Натхнення: hightech.fm