Нове рентгенівське відео демонструє, як залишки наднової Кеплера продовжують еволюціонувати через понад чотири століття після вибуху.
У 1604 році спостерігачі зафіксували появу «нової зірки», яка згодом виявилася «надновою типу Ia», тобто вибухом білого карлика в подвійній системі. Сучасні дані показують, що її уламки й досі розширюються з величезною швидкістю. Це один із небагатьох випадків, коли астрономи знають точний момент початку події. Відстань близько 20 000 світлових років дозволяє детально вивчати зміни.
За допомогою рентгенівської обсерваторії NASA «Чандра» було зібрано 25 років спостережень. На їх основі створено відео, яке показує рух і деформацію хмари викидів. Його представили Джессі Гассел з Університету Джорджа Мейсона та Брайан Вільямс з Центру імені Годдарда. Навіть за такий короткий космічний час зміни є помітними.
Наднові типу Ia мають добре відомий пік яскравості, що робить їх «стандартними свічками» для вимірювання відстаней. Крім того, вони є джерелом важких елементів, які поширюються в міжзоряному просторі. «Вибухи наднових і елементи, які вони викидають у космос, є життєвою силою нових зірок і планет», — зазначає Брайан Вільямс. Це підкреслює їхню роль у космічній еволюції.
Попередні вимірювання показали, що окремі вузли уламків рухаються зі швидкістю до 8700 кілометрів на секунду. Аналіз нової візуалізації виявляє діапазон швидкостей ударної хвилі від 1790 до 6170 кілометрів на секунду. Це значна частка швидкості світла. Водночас газ і пил поступово гальмують розширення.
З часом, протягом тисячоліть, уламки розсіються в Чумацькому Шляху. Проте нині людство має унікальну можливість спостерігати цей процес наживо. «Дивовижно, що ми можемо бачити, як уламки розбитої зірки врізаються в матерію космосу», — каже Гассел. Залишки наднової Кеплера стають живою лабораторією для розуміння вибухової смерті зірок.