Іноді нам здається, ніби час тече повільніше або, навпаки, швидше. Виявляється, що це відчуття залежить від биття нашого серця.
Для деяких дорослих, які мають середню частоту серцевих скорочень 60 ударів на хвилину, серце може бути досить зручним вбудованим хронометром. Але нове дослідження показує, що навіть у тих, у кого пульс не такий стабільний, серце все ще може впливати на сприйняття часу.
У статті з інтригуючою назвою “Зморшки в субсекундному сприйнятті часу синхронізуються з серцем”, провідний автор Саїде Садегі, докторант психології, описує, як він і його колеги дійшли такого висновку.
Автори розробили експеримент, під час якого 45 суб’єктів у віці від 18 до 21 року знімали електрокардіограми (ЕКГ) для вимірювання серцебиття – і проміжку між ними – аж до мілісекундного рівня. Вчені також підключили апарат ЕКГ до комп’ютера, запрограмованого на відтворення сигналу при кожному ударі серця тривалістю всього 80-180 мілісекунд.
У людей навіть з найбільш стійким пульсом насправді існує дуже невелика різниця в часі, який триває кожне серцебиття. Дослідники хотіли побачити, чи ця різниця змінює суб’єктивне сприйняття часу кожним учасником.
Виявилося, що при більш короткому часу биття серця (прискореному пульсі) люди вважали, що скорочення серцевого м’яза тривають довше, ніж насправді. Вірно і зворотне: коли серцебиття було довшим, люди думали, що його тон коротший. Оскільки реакції на тони були безпосередньо пов’язані з незначними змінами серцевого ритму, дослідники дійшли висновку, що наше серцебиття нерозривно, хоча і непомітно, пов’язане з тим, як ми сприймаємо світ, особливо час. Вони назвали ці відмінності у сприйнятті “тимчасовими зморшками”.