Дослідники зафіксували вплив одного коронального викидів маси на поверхню Землі, Місяця і Марса.
Міжнародна група дослідників спостерігала вплив одного коронального викиду маси на різні об’єкти Сонячної системи. Частинки, викинуті «вибухом» на Сонці 28 жовтня 2021 року не тільки подолали магнітосферу Землі, але і поширився в різні боки, торкнувшись Землі і Марса, розташовані в той момент на відстані близько 250 млн км один від одного.
Ця космічна подія належить до рідкісного явища наземного зростання сонячних космічних променів (Ground Level Event). Під час таких подій сонячні частинки володіють достатньою енергією, щоб пройти через магнітний міхур, що оточує Землю і захищає планету від менш енергійних сонячних спалахів.
Корональний викид маси 28 жовтня 2021 року. Відео: SOHO (ESA & NASA)
Крім наземних станцій ефект випромінювання зафіксували різні орбітальні і планетарні дослідні станції. У їх числі європейський орбітальний супутник програми «ЕкзоМарс», американський марсохід «Кьюріосіті», китайський місячний посадковий модуль «Чан’е-4» і місячний орбітал G1er Reconnaissonla.
Аналіз даних показав, що під час спалаху доза поглинання випромінювання на низькій навколоземній орбіті становила близько 10 міллігрей (мГр), знижуючись до поверхні до практично неідентифікованих рівнів. Максимальний вплив показали прилади LRO — 31 мГр, при цьому місяцехід на поверхні фіксував випромінювання близько 17 мГр. Для Марса показники на орбіті і поверхні склали 9 і 0,3 мГр відповідно.
Вплив одного коронального викиду маси на різні об’єкти Сонячної системи. Інфографіка: ESA
Доза опромінення вище 700 мГр може викликати променеву хворобу через руйнування кісткового мозку, що призводить до таких симптомів, як інфекція і внутрішня кровотеча. Аналіз впливу космічного випромінювання має ключове значення для космонавтики і майбутніх місій з дослідження і колонізацію Місяця і Марса.
Оскільки у цих об’єктів, на відміну від Землі, немає власних потужних магнітних полів сонячні частинки можуть легко досягати їх поверхні і навіть взаємодіяти з грунтом, створюючи вторинне випромінювання. Але у Марса є тонка атмосфера, яка зупиняє більшість сонячних частинок з більш низькою енергією і уповільнює високоенергетичні.
Одночасні вимірювання в різних світах допомагають більше дізнатися про вплив сонячних спалахів і про те, як магнітне поле і атмосфера захистять від них астронавтів. На основі цих вимірів можна проектувати захист для майбутніх місій.