Передчасні пологи, погане поводження в дитинстві та інші негативні переживання впливають на пластичність мозку і його будова. ШІ помітив такі особливості у дорослих, які зазнали подібних травм багато років тому.
На початку життя багато хто стикається з тими чи іншими фізіологічними і психологічними травмами, які впливають на розвиток і стан нервової системи і всього організму. Такі наслідки надають куріння матері в період вагітності і передчасні пологи, досвід поганого поводження в дитинстві або пережитий нещасний випадок.
Всі вони впливають на формування мозку і не проходять для нього безслідно. Нова робота вчених з Університету Неймегена в Нідерландах показала, що такі фактори позначаються на розмірах різних ділянок мозку і виявляються навіть у дорослому віці. Стаття про це опублікована в журналі Nature Neuroscience.
Наталі Хольц (Nathalie Holz) і її колеги проводили лонгітюдне дослідження групи приблизно зі 170 осіб, стан яких відстежували протягом тривалого терміну. Для кожного випробуваного фіксували пережитий негативний досвід, події трьох типів: пренатальні, перинатальні (родові) і психосоціальні, пов’язані з періодом післяпологового розвитку дитини.
У віці 25 і 33 років учасники досвіду проходили детальне сканування головного мозку в томографі. Отримані дані вчені аналізували за допомогою штучного інтелекту, який шукав особливості анатомії, які корелювали з тими чи іншими минулими негараздами.
Наприклад, у нормі об’єм вентромедіальної орбітофронтальної кори (vmOFC) з віком потроху зменшується. Однак у людей, які пережили різні стреси в минулому, цей процес проходить інакше. Негативні психосоціальні події прискорювали зменшення обсягу, а такі ж події, але пов’язані з пологами (наприклад, передчасне народження), уповільнювали цей процес. Подібні відхилення виявили і в областях лімбічної системи, включаючи гіпокамп і мигдалеподібне тіло.
Вчені відзначили, що багато з патернів анатомічних змін корелюють з ризиком розвитку тривожних та інших розладів. Це дає можливість вважати, що такі обстеження в майбутньому стануть інструментом індивідуальної психологічної діагностики: оцінивши особливості анатомії мозку, можна буде передбачити ризик виникнення різних порушень.
Дотепер ця оцінка можлива тільки на груповому рівні, виходячи зі статистичних даних. Тому зараз автори роботи проводять аналогічні обстеження для людей з уже діагностованими розладами, щоб з’ясувати передбачувальну силу подібного методу.