Міжнародна група астрономів виявила незвичайну наднову типу Ia, яка відрізняється від інших подібних об’єктів різким сплеском випромінювання в перші дні вибуху. Хоча точна причина цієї аномалії поки залишається загадкою, вчені вважають, що вона сталася через унікальний розподіл радіоактивних ізотопів в речовині загиблої зірки. Нові дані дозволять краще дізнатися про природу наднових типу Ia, механізми виникнення яких досі погано вивчені. Результати дослідження викладені в репозиторії препринтів arXiv і будуть опубліковані в журналі Astrophysical Journal Letters.
Наднова типу Ia являє собою вибух білого карлика, в якому знову починають протікати процеси термоядерного горіння. У ряді випадків працює механізм, при якому вироджена зірка перетягує на себе речовину свого компаньйона — розташованої в безпосередній близькості більш великої зірки. Цей процес (single-degenerate channel, SD) не може тривати вічно, оскільки інтенсивна аккреція матеріалу рано чи пізно призводить до перевищення межі Чандрасекара — максимальної маси, при якій зірка може існувати як білий карлик. В результаті відбувається інтенсивна термоядерна реакція з виділенням величезної кількості енергії — народжується наднова.
В інших випадках перевищення межі Чандрасекара відбувається за злиття з іншим білим карликом. Показано, що цей сценарій (double-degenerate channel, DD) є найпоширенішим, і його частка від числа всіх наднових типу Ia становить понад 80 відсотків. Приналежність наднової до того чи іншого виду визначають через її залишки, тому, що при DD виживших зірок не залишається.
Наднова ASASSN-18bt була відкрита в лютому 2018 року системою ASAS-SN (англ. All-Sky Survey for Automated SuperNovae) — міжнародною мережею телескопів, яка займається пошуком зірок, що вибухнули. Білий карлик, що спалахнув знаходився в галактиці UGC 04780 на відстані близько 130 мільйонів світлових років. Криві блиску в перші дні вибуху були отримані за допомогою космічного телескопа Kepler. Приблизно через два дні після вибуху астрономи спостерігали незвичайне зростання яскравості, хоча у інших подібних наднових блиск збільшується більш плавно.
Згідно з однією з гіпотез, аномалія може пояснюватися взаємодією між викинутою при вибуху речовиною білого карлика і зіркою-компаньйоном. На це вказувала наявність кривої блиску в перші два дні характерного надлишку блакитного світла. Проте вчені не знайшли в туманності, що залишилася після вибуху, ознак зірваного з великої зірки матеріалу, що зазвичай спостерігається при SD. Тому дослідники схиляються до того, що наднова виникла через DD-процес. У цьому випадку причиною аномалії могла бути наявність у викидах радіоізотопів нікелю-56. Однак для підтвердження цього потрібні подальші спостереження.