Отримання найпрестижнішої наукової нагороди негативно позначається на роботі вчених. Новий аналіз показав, що публікаційна активність, цитованість і новизна ідей після вручення Нобелівки знижуються швидше, ніж у лауреатів інших премій.
Більш ніж за сотню років своєї історії Нобелівська премія стала найавторитетнішою нагородою у світі науки. Серед її лауреатів – найяскравіші імена нашого часу, які отримують не стільки грошовий приз, скільки шану, повагу і славу. Однак з точки зору дослідницької продуктивності премія негативно впливає на кар’єри її одержувачів. До такого висновку прийшли американські вчені, стаття яких опублікована Національним бюро економічних досліджень (NBER).
Девід Стаддерд (David Studdert) і його колеги проаналізували дані по лауреатам Нобелівської премії в галузі медицини і фізіології з 1950 по 2010 рік. Вони зібрали статистику, яка оцінює наукову продуктивність за кількістю опублікованих статей, їх цитованості, а також «новизні» дослідженої теми.
Останній параметр визначали за допомогою алгоритму, який виділяв у кожній публікації ключові ідеї, а потім шукав дату появи цього поняття в UMLS. Цю уніфіковану “мову” для обробки біомедичної інформації розвиває Національна медична бібліотека США. Відповідно, чим менший розрив між публікацією і занесенням терміна в UMLS, тим вищою вважали новизну роботи.
Крім того, автори врахували і той факт, що Нобелівська премія зазвичай вінчає довгу кар’єру і вручається вченим вже в досить поважному віці. Тому вони зібрали аналогічну статистику для лауреатів іншої нагороди в галузі медицини, премії Ласкера – теж вельми престижної, хоча і не настільки, як Нобелівська.
Робота показала, що до отримання нагороди майбутні нобеліати зазвичай публікуються частіше своїх колег, які згодом були удостоєні премії Ласкера. На дистанції в десять років вони випускають в середньому на одну статтю на рік більше. Краще їх показники і по цитованості, і по новизні досліджень.
Однак вручення призу запускає тренд на зниження, і поступово результативність нобеліатів виявляється на рівні володарів Ласкеровської премії, іноді падаючи і нижче нього. У другій групі продуктивність теж знижується, але не так помітно. В результаті через десять років після отримання нагороди «ласкерівці» публікують вже на одну статтю більше, ніж лауреати Нобелівської премії. Аналогічним чином змінюються показники цитованості і новизни.
Автори роботи не пов’язують падіння ефективності нобеліатів з отриманням нагороди самої по собі. На їхню думку, це скоріше відображає глибокі зміни в житті, які несе з собою вручення престижної премії. Життя лауреатів різко змінюються, вони стають всесвітньо знамениті, отримують безліч запитів інтерв’ю, виступів, комерційних пропозицій. Вчений стає не просто дослідником, а публічним інтелектуалом, і змушений витрачати час і сили на безліч речей, крім самої науки.