У творах фантастики космічні кораблі з варп-двигунами долають простір швидше за світло, застосовуючи різноманітні хитрощі, щоб це виглядало більш-менш науково. Група вчених зі США математично довела, що за певних умов класичні варп-двигуни і справді можливі, навіть без негативної енергії. Однак технології, яка перетворила б теорію на реальність, у нас все одно поки що немає.
Наукова концепція гіпотетичного варп-двигуна полягає в управлінні простором-часом: навколо космічного корабля створюється міхур, що стискає простір перед ним і розширює його після. У підсумку виходить так, що судно рухається з надсвітловою швидкістю. У 1994 році фізик Мігель Алькуб’єрре запропонував математичну модель варп-двигуна, що не порушує принципів теорії відносності. Щоправда, вона вимагає такого типу енергії, який має недоступні людині або навіть неможливі властивості, наприклад, негативну масу.
У новому дослідженні запропоновано іншу модель варп-двигуна, відмінну від бульбашки Алькуб’єрре, пише ZME Science. Вчені використовували новий обчислювальний інструмент Warp Factory. Конструкція двигуна почалася з простору Мінковського (плоского простору-часу без викривлень і гравітації), до якого додали оболонку стабільної матерії, особливим чином розташовану навколо космічного корабля, з ретельно розподіленим вектором зсуву.
Цілком ця конструкція створює варп-бульбашку, що включає в себе область, вільну від викривлень простору-часу. Фактично, він забезпечує найкоротший шлях через простір-час, дозволяючи кораблю всередині себе рухатися швидше, ніж рухається світло у звичайному просторі.
На відміну від попередніх моделей, нова концепція узгоджується з усіма енергетичними умовами завдяки введенню оболонки зі звичайної речовини зі звичайною масою Арновітта – Дезера – Мізнера. Новий підхід забезпечує можливість варп-переміщень за використання тільки відомих і теоретично доступних матеріалів і механізмів. Для досягнення цих умов автори наголошують на важливості розподілу вектора зсуву, який відрізняє їхню модель від тих, що потребують від’ємної густини енергії або надсвітлових швидкостей.
Проте практичність цього варп-двигуна сумнівна: інженерні та технологічні труднощі його побудови будуть колосальними, як і витрати енергії. Практична реалізація концепції створення стабільної варп-бульбашки залишається поза межами технологій, доступних людству.
Схоже, що найближчим часом варп-двигун навряд чи з’явиться, але, можливо, з надсвітовим зв’язком буде простіше. Автори торішнього дослідження підрахували, що для передання інформації потрібно набагато менше від’ємної енергії, ніж для прискорення макроскопічних об’єктів на кшталт космічних кораблів. Ще цікавіше те, що таку кількість цієї енергії ми здатні створити.