Нове спільне дослідження американських і канадських вчених, опубліковане в журналі Aging Cell, дало уявлення про вплив обмеження калорій на людські теломери. Теломери, які слугують захисними ковпачками на кінцях хромосом, відіграють вирішальну роль у клітинному старінні та загальній цілісності хромосом. Результати дослідження ставлять під сумнів прямі позитивні очікування, які спостерігалися на тваринних моделях.
Дослідження є частиною проєкту CALERIE (Комплексна оцінка довгострокових наслідків зменшення споживання енергії), що триває в США, який вивчає, чи можна повторити позитивні результати обмеження калорійності, що спостерігаються у тварин, у людей. У проєкті беруть участь здорові люди з ожирінням віком від 21 до 50 років з індексом маси тіла від 22 до 27,9. Ці учасники погодилися зменшити споживання калорій на 25% протягом двох років.
Попередні результати проєкту CALERIE показали, що через два роки учасники продемонстрували уповільнення біологічного старіння на основі аналізу складу крові, імунологічних та епігенетичних даних. Нинішнє дослідження конкретно вивчало, як це скорочення споживання калорій вплинуло на довжину теломер з плином часу.
Доктор Вейлон Гастінгс з Університету Пенсильванії, один з авторів дослідження, пояснив, що обмеження калорій впливає на клітинний метаболізм, зменшуючи утворення відходів і, таким чином, окислювальний стрес, який може пошкодити ДНК. Теоретично це має захистити теломери від передчасного вкорочення.
У цьому розширеному дослідженні вчені проаналізували довжину теломер у зразках крові 175 учасників через три інтервали часу: на початку, через рік і наприкінці дослідження. Вони виявили, що протягом першого року, коли учасники втрачали вагу, їхні теломери вкорочувалися швидше, ніж у контрольній групі. Це суперечило очікуванням, оскільки припускало прискорення процесів клітинного старіння на початковій фазі обмеження калорійності.
Однак після цієї початкової фази, коли вага учасників стабілізувалася, швидкість вкорочення теломер у групі з обмеженим споживанням калорій значно сповільнилася і до кінця дослідження наблизилася до показників контрольної групи. Через два роки різниця в довжині теломер між двома групами не була статистично значущою.
Професор Ідан Шалев, ще один співавтор дослідження, підкреслив, що динаміка довжини теломер є складною і не настільки передбачуваною при обмеженні калорійності, як вважалося раніше. Він зазначив, що хоча початкові результати свідчать про швидшу втрату теломер при зменшенні калорійності, цей процес, схоже, стабілізується при подальшому обмеженні та стабілізації ваги.
Дослідницька група планує продовжити спостереження за учасниками, щоб зрозуміти, як довжина теломер впливає на них протягом більш тривалого періоду, можливо, до десяти років. Ці довгострокові дані матимуть вирішальне значення для повного розуміння впливу обмеження калорій на старіння людини.
Хоча початкові результати представляють неоднозначну картину, вони роблять значний внесок у наше розуміння складного взаємозв’язку між дієтою, клітинним старінням і загальним станом здоров’я. Ці висновки також підкреслюють важливість довгострокових досліджень для розгадки справжнього впливу дієтичних втручань на старіння і довголіття.