Фізики з Росії, США і Європи з’ясували, що “обстріл” Землі надновими приблизно 3,2 8,7 мільйона років тому повинен був збити “біогодинник” тваринам, опромінити їх досить високою дозою радіації і прискорити їх еволюцію, йдеться в статті, опублікованій в Astrophysical Journal Letters.
“Мене вразило те, як сильно ці спалахи вплинули на життя Землі. Я очікував, що планета не помітить цих наднових – вони відбулися досить далеко, в 300 світлових роках від неї. Виявилося, що космічні промені будуть впливати на земне життя сильніше, ніж ми вважали раніше. Це звичайно, помітно посилило частоту розвитку раку, але і до того ж прискорило накопичення мутацій, а через них – і еволюцію”, — заявив Адріан Мелотт (Adrian Melott) з університету Канзасу в Лоуренсі (США).
Мелотт і його колеги прийшли до такого висновку, прораховуючи наслідки від вибуху двох наднових в 300-600 світлових роках від Землі. Їх сліди у вигляді атомів нестабільного заліза-60, який виникає тільки всередині зірок, що гинуть, були нещодавно знайдені на дні океану і в породах місячного ґрунту, доставлених на Землю експедиціями “Аполлон”.
Як пояснюють вчені, наслідки від вибуху наднової можна розділити на два блоки – моментальні і тривалі. У число перших потрапляє сам спалах від вибуху в оптичному та рентгенівському діапазоні, і пов’язані з ними феномени – руйнування озонового шару, опіки, зміна температур і інші миттєві ефекти.
На цьому вплив наднової не закінчується – її рештки продовжують виробляти велику кількість заряджених частинок і атомів, розігнаних до близькосвітлових швидкостей, протягом століть і навіть тисячоліть після завершення вибуху. Всі ці сліди наднової, як вважає команда Мелотта, могли “бомбардувати” Землю через десятки тисяч після згасання спалаху.
Розрахунки, проведені авторами статті, розкрили досить незвичну картину. Миттєві ефекти від вибуху цих наднових виявилися досить слабкими – вони лише збили б біогодинник всім тваринам на кілька тижнів завдяки великій кількості синього світла, що виробляється в ході таких спалахів, і послабили б озоновий шар, але не викликали б масових вимирань або епідемій раку.
З іншого боку, довготривалі наслідки будуть менш помітними для ока, але більш цікавими і небезпечними для життя. За словами вчених, близький спалах наднової приблизно в 20 разів підвищить частоту “бомбардування” Землі мюонами і рядом інших частинок, в результаті чого радіаційне навантаження на живі організми як мінімум потроїться.
Це відносно невелика доза радіації, навіть з урахуванням неможливості її уникнути, і підвищений фон не призведе до масових вымираниям, а лише до почастішання випадків раку і прискорення еволюції на Землі за рахунок збільшення частоти накопичення мутацій в ДНК. Сліди цього процесу, як вважають Мелотт і його колеги, можна знайти в мікро-вимиранні, яке сталося приблизно 2,59 мільйона років назад, що відповідає тимчасовому вікну, коли стався один з цих спалахів.
Як вважає канзаський фізик, ця подія могла стати причиною появи людства – на його думку, різка зміна клімату і появі саван у Африці, яке сталося якраз в цей час та яке, імовірно, пов’язано з еволюцією роду Homo, могли бути пов’язане з надновими. Звичайно, визнає учений, ця ідея подобається далеко не всім його колегам, і її ще належить довести. Цю ідею, за його словами, можна буде перевірити, заміряючи частки різних “космічних” ізотопів, таких як берилій-10 і вуглець-14, в породах того часу.