Нове дослідження вказує, що висока початкова концентрація органічних молекул у марсіанських породах може бути складною для пояснення суто абіотичними процесами.
У 2025 році марсохід Curiosity виявив довголанцюгові алкани в аргілітах кратера Ґейла. Їх концентрація становила близько 30–50 частин на мільярд. Алкани — це “насичені вуглеводні з лінійною або розгалуженою структурою”. На Землі подібні сполуки часто пов’язані з біологічними процесами.
Команда під керівництвом Олександра Павлова з NASA Goddard Space Flight Center змоделювала вплив іонізуючого випромінювання — “радіації, здатної руйнувати молекулярні зв’язки”. Камберлендський аргіліт зазнавав радіаційного впливу приблизно 80 мільйонів років. Лабораторні експерименти з радіолізу показали, що первинна концентрація могла становити від 120 до 7700 ppm. Це значно перевищує нинішні виміряні значення.
Дослідники проаналізували можливі абіотичні джерела органіки, включаючи метеорити, міжпланетний пил і процес серпентинізації — “гідротермальну реакцію води з ультраосновними породами”. Навіть сукупність цих механізмів не пояснила передбачувану кількість молекул. «Такі високі концентрації довголанцюгових алканів несумісні з кількома відомими абіотичними джерелами» — зазначають автори.
Водночас науковці наголошують на обережності інтерпретацій. «Ми не стверджуємо про остаточне виявлення життя» — підкреслюється у статті. Можливі невідомі небіологічні шляхи синтезу або неточності в оцінці радіаційного руйнування. Результати опубліковані в журналі Astrobiology.
Таким чином, відкриття підсилює дискусію про придатність Марса для життя в минулому. Воно не є доказом біології, але вказує на потребу глибшого аналізу органічної хімії Червоної планети.