Генетики показали, що легенди про походження правителів імперії інків були правдиві, розповідається в Molecular Genetics and Genomics. Вчені проаналізували геноми передбачуваних нащадків Інків (верховних правителів) і з’ясували, що частина з них походила з півдня Перу, частина — з берегів озера Тітікака на кордоні Перу і Болівії, як йдеться у міфах інків.
Імперія інків була найбільшою державою доколумбової Америки, яке знаходилося на території сучасних Еквадору, Перу, Болівії, Чилі та Аргентини. Ймовірно, цивілізація інків з’явилася на початку XIII століття на півдні Перу, а першим Інком, який створив державу і заснував столицю, місто Куско, був напівлегендарний Манко Капак. Приблизно через 200 років після заснування держава почала захоплювати сусідні території і в XV столітті перетворилася в імперію, яка проіснувала близько 150 років. В 1572 році держава було завойована іспанцями.
Інки вірили, що перший правитель (разом з сестрами) прийшов з печери, розташованої в 50 кілометрах від Куско. «Офіційний» імперський міф свідчив, що клан, який заснував державу, з’явився «разом із сонцем» з острова Ісла-дель-Соль на озері Тітікака, в 380 кілометрах від Куско. По міфології інків на цьому острові народився бог Сонця.
Перший Інка Манко Капак. Зображення датується серединою XVIII століття.
Нащадками Інки вважалися сім’ї його синів за винятком спадкоємця, яких називали панаками. Вони зберігали мумію Інки і його дружини і зберігали інформацію про його царювання в усних розповідях і створюючи кіпу (вузликове письмо). Після завоювання іспанцями держави, панаки зберегли частину своїх володінь навколо Куско, а генеалогія їх родин велася до утворення республіки Перу в 1824 році. Після цього нащадки інків втратили привілеї і перестали вважатися окремою групою. Що стосується мумій верховних правителів, частина з них була, мабуть, знищена іспанцями, частина — зникла.
Тим не менш, перуанським, болівійським і бразильським генетикам під керівництвом Рікардо Фуджіта (Ricardo Fujita) і Хосе Сандоваля (Jose Sandoval) з університету Сан-Маркос в Лімі вдалося простежити деякі сімейства панака з церковних архівів XVIII-XIX століть, Цивільного реєстру Куско XX століття, заповітів та операціях з нерухомістю. В результаті вони зібрали зразки тканин у 19 чоловік з 12 сімей можливих нащадків Інків і провели аналіз їх мітохондріальної ДНК (передається по материнській лінії) і послідовності Y-хромосоми (передається по батьківській лінії). Для порівняння вчені взяли зразки тканин 282 осіб, що живуть на території колишньої імперії інків, а також використовували дані аналізу геномів 1200 осіб, отримані іншими дослідниками.
Виявилося, що по батьківській лінії нащадків правителів імперії можна розділити на дві споріднені групи. Загальний предок однієї з них жив 18 поколінь назад (приблизно 540 років тому) на півночі сучасної Болівії, в районі озера Тітікака і сучасного міста Пуно. Загальний предок іншої групи жив в районі Куско 30 поколінь назад (близько 900 років тому). По материнській лінії панаки відносяться до чотирьох автохтонних гаплогруп, які зустрічаються у мешканців сучасного Перу, Еквадору, Болівії, Колумбії, Чилі та Аргентини.
Дослідження підтвердило, що іноді міфи мають під собою реальне підґрунтя. Але так відбувається не завжди. Інша група генетиків, навпаки, спростувала легенду інків, згідно якої після завоювання району Чачапояс на півночі сучасного Перу, інки його мешканців переселили в інші частини імперії. Судячи за генетичними даними, населення регіону залишилося генетично однорідним і не змішувалося з іншими народами, що населяли імперію.