Дивна орієнтація Урану стосовно всіх інших планет Сонячної системи завжди залишалася загадкою для вчених. Його вісь обертання лежить як би «на боці» щодо площини обертання цієї планети навколо Сонця.
Внаслідок цього планета буває звернена до Сонця поперемінно то північним полюсам, то південним, то екватором, то середніми широтами. Група дослідників, що складається з астрономів Даремського університету (Англія), фахівців з Дослідницького центру Еймса (NASA), Вашингтонського університету, Лос-Аламоської національної лабораторії, а також Каліфорнійського університету вважає, що знайшла пояснення такого незвичайного положення планети.
Керував дослідженням міжнародної групи астроном Джейкоб Кегеррейс. На думку вчених, настільки сильний нахил своєї осі Уран міг придбати внаслідок зіткнення з великим космічним об’єктом, масою і розміром як мінімум в два рази більше, ніж у нашої Землі. Встановити цю ймовірність допомогло комп’ютерне моделювання.
Уран – унікальна планета. Площина екватора Урану нахилена до площини його орбіти під кутом 97,86 градуса — тобто планета обертається ретроградно, «лежачи на боці, злегка вниз головою». Вимірювання «Вояджера-2» дозволили виявити в Урану досить специфічне магнітне поле, яке не спрямоване з геометричного центру планети і нахилене на 59 градусів відносно осі обертання, каже дослідник NASA Джим Грін. Крім того, це єдина планета в Сонячній системі, у якій не спостерігається теплового випромінювання, що виходить з ядра. А ще в Урана є кільця, як у Сатурна. Правда, не такі виразні.
Проведене комп’ютерне моделювання показало, що до таких метаморфоз могло спричинити зіткнення Урану з іншим більш великим небесним тілом. Причому відбутися зміни в нахилі осі обертання планети могли буквально за кілька годин, вважають дослідники.
Цілком можливо, що об’єкт, вдарився об Уран, як і раніше, знаходиться десь в Сонячній системі, але розташований настільки далеко від Землі, що його неможливо побачити, додають дослідники. Це могло б пояснити деяку особливість орбіти планети, а також цілком могло б співвідноситися з гіпотезами про наявність в нашій системі якоїсь «Планети X», чия орбіта в уявленні деяких вчених розташовується десь далеко позаду Плутона.
Є також імовірність, що Уран міг зіткнутися з менш великим об’єктом (розміром з Плутон), який його і «повернув», проте вчені більше схиляються до думки, що винуватцем все ж є більш масивне небесне тіло.
Зіткнення могло відбутися 3-4 мільярди років тому, ще до того, як в Урану з’явилися великі супутники. На той момент планету оточував більш виразний протопланетний диск, з якого згодом сформувалися його місяці. Вже після того, як планета набула свій незвичайний нахил, її гравітація потягнула за собою і 5 великих супутників, надавши їм той же нахил, кажуть вчені. Ці зміни могли привести до того, що планета покрилася крижаною оболонкою, яка утримує внутрішнє тепло і не дозволяє йому виходити на поверхню (середня температура на Урані становить близько -216 градусів Цельсія), додають дослідники.