Комікам вдається розсмішити публіку, оскільки вони володіють особливими психологічними рисами, зокрема мають високий рівень схильності до інтровертизму або екстравертизму, такого висновку дійшли всюдисущі британські учені у своєму новітньому дослідженні, опублікованому в журналі Psychiatry.
Учені давно звернули увагу на те, що креативність людей в мистецтві і здатність людей до наукових відкриттів безпосередньо пов’язана з душевним здоров’ям. Як виявилося, у коміків під час жартів активізуються ті ж елементи мозку, що і при психічних розладах, таких як шизофренія або маніакально-депресивний психоз.
“Певні риси характеру, необхідні для того, щоб вдало жартувати, вражаюче схожі на ті, що відрізняють мислення людей з психозами”, – коментує професор Гордон Клеридж (Gordon Claridge) з Оксфордського університету, провідний автор роботи. “Проте, незважаючи на те, що психоз може бути шкідливим для гумору, він може підвищити здібності людини мислити нестандартно. А маніакальне мислення може допомогти людині з’єднати різні ідеї для створення нового, оригінального і дуже смішного поєднання”.
В ході дослідження вчені вивчали 523 комедіантів (404 чоловіки і 119 жінок) з Австралії, Великобританії і США. У експерименті також взяли участь 364 акторів інших жанрів і 831 представник нетворчих професій.
Усі учасники проходили онлайн опитування для виявлення психотичних рис особи. Питання були розділені на чотири розділи: незвичайні переживання (віра в телепатію і паранормальні явища), когнітивна дезорганізація (трудність в зосередженні думок), інтровертивна ангедонія (неможливість відчувати соціальні і фізичні задоволення), імпульсивні невідповідності (схильність до імпульсивної, асоціальної поведінки).
В результаті було виявлено, що у гумористів усі психотичні риси були виражені значно яскравіше, ніж у інших учасників. Крім того, коміків відрізнило поєднання інтровертного стану (ангедонії) з екстравертною імпульсивністю.
“Найчастіше коміки трохи замкнуті, здебільшого вони – інтроверти, які не завжди хочуть спілкуватися, і їх комедійність представляє собою свого роду метод самолікування”, – відзначає професор Клерідж.
При цьому вчені підкреслюють, що дане дослідження швидше прояснює відмінності між артистами різних жанрів, ніж подібності між коміками і людьми, страждаючими різними формами психозів.