Дослідники опублікували знімок залишку наднової SN 1054 отриманий космічним телескопом «Джеймс Вебб».
Команда космічного телескопа «Джеймс Вебб» представила результати спостереження за крабоподібною туманністю в інфрачервоному діапазоні. Хоча ця область представляє один з найбільш вивчених залишків наднової, аналіз пилу і газу в новому світлі пропонує астрономам повніше розуміння природи вибуху і його історії.
На перший погляд, загальна форма туманності нагадує зображення, отримане в оптичному діапазоні телескопом «Хаббл» в 2005 році. На знімку «Вебба» також видно центральна частина об’єкта, оточена структурою з пухнастих червоно-помаранчевих ниток і вузлів пилу.
Крабоподібна туманність на знімках телескопів «Хаббл» (зліва) і «Джеймс Вебб» справа. Зображення: NASA, ESA, CSA, STScI, T. Temim (Princeton University)
Але деякі деталі внутрішнього устрою туманності стають помітними і деталізуються тільки в інфрачервоному світлі. Наприклад, «Вебб» фіксує синхротронне випромінювання, яке видно тут у вигляді молочного диму на більшій частині внутрішньої частини крабоподібної туманності.
Ця особливість результат «роботи» пульсара в серці туманності. Сильні магнітні поля швидко обертової нейтронної зірки прискорюють частинки до надзвичайно високих швидкостей і змушують їх генерувати синхротронне випромінювання. Хоча таке випромінювання покриває весь електромагнітний спектр, особливо яскравим воно стає в інфрачервоному діапазоні.
Крабоподібна туманність на знімку телескопа «Джеймс Вебб» справа. Зображення: NASA, ESA, CSA, STScI, T. Temim (Princeton University)
У центрі зліва і справа біла речовина різко згинається всередину від країв ниткоподібної пилової «клітини» і направляється до місця розташування нейтронної зірки. Це різке зменшення розміру, викликане магнітними полями, призводить до того, що певні області всередині оболонкової структури наднової, особливо зліва, не випускають синхротронного випромінювання.
Усередині туманності на знімку «Вебба» жовто-білі строкаті волокна утворюють петлеподібні структури, які являють собою області формування частинок пилу. Хоча раніше астрономи знали, що в Крабовидній туманності присутній пил, безпрецедентна інфрачервона чутливість телескопа вперше показала повний просторовий розподіл місць розташування та розвитку пилу.