Сьогодні Полярне сяйво вдається спостерігати лише поблизу полюсів, але нова робота показала, що 41 000 років тому це явище можна було бачити на екваторі.
Під час геомагнітного збурення, відомого як палеомагнітний екскурс Лашамп-Каргаполово, магнітні полюси Землі змістилися і поле стало набагато слабкіше. Це зменшило магнітне тяжіння, яке зазвичай спрямовує потік високоенергетичних сонячних частинок до північного і південного полюсів, створюючи полярні сяйва.
Знадобилося близько 1300 років, щоб магнітне поле повернулося до своєї первісної сили і відновило нахил. Але весь цей час сяйва, які зазвичай спостерігалися на полюсах, були видні в областях поблизу екватора. Цей період інтенсивних геомагнітних змін, можливо, також вплинув на атмосферу Землі. Ці зміни вплинули на умови життя в деяких частинах планети — до такого висновку прийшли дослідники в новій роботі.
У своїй роботі вчені використовували послідовний ланцюжок різних моделей, щоб вивчити геомагнітні події, що відбулися понад 40 000 років тому в історії Землі. Автори дослідження вперше ввели дані про магнетизм планети з давніх відкладень гірських порід, а також інформацію про вулканізм, в моделі магнітного поля під час екскурсу Лашамп-Каргаполово.
Вони об’єднали ці дані з моделюванням взаємодії магнітосфери з сонячним вітром, а потім застосували отримані результати для розрахунків за іншою моделлю, яка розрахувала місце розташування, форму і силу полярного сяйва. Модель дозволила вченим обчислити параметри заряджених сонячних частинок, такі як іонний тиск, щільність і температура. Ці дані лягли в основу розрахунків і показали, що 41 000 років тому побачити сяйво можна було і з екватора.