Області високої активності Сонця – «вузли» магнетизму, видимі нам як темні плями. Вони виникають в місцях підйому на поверхню силових ліній магнітних полів, які захоплюють з собою маси більш холодної плазми. Недавні дослідження показали, що цей рух відбувається досить повільно: на швидкості всього 150 м/с. Повідомлення про цю роботу опубліковане журналом Science Advances.
Аарон Берч (Aaron Birch) і його колеги з Німеччини, ОАЕ, США і Японії вивчили поведінку магнітних полів Сонця за допомогою інструменту HMI, що працює на борту космічної обсерваторії SDO. Він продовжує накопичувати дані про магнітну активність зірки без перерви, починаючи з моменту запуску зонда в 2010 р. Паралельно HMI фіксує сонячний диск з високою роздільною здатністю у видимому діапазоні, дозволяючи вивчати горизонтальні рухи плазми.
Одночасно ті ж процеси моделювалися на комп’ютері: було показано, що чим швидше відбувається підйом плазми до поверхні, тим помітніше проявляються горизонтальні потоки, які розходяться від точки виходу в усі сторони. Однак, порівнявши показання моделі з спостереженнями, астрономи виявили, що по-справжньому швидких підйомів не відбувається і висхідні потоки не можуть набирати більше 150 м/с (з розрахунку глибини 20 тис. км). Існуючі теоретичні моделі говорять як мінімум про 500 м/с і, на думку Аарона Берча і його співавторів, потребують перегляду.