1. Економічний примус рабів до постійної роботи. Сучасний раб змушений працювати без зупинки до смерті, тому що Коштів, зароблених рабом за 1 місяць, вистачає, щоб оплатити житло за 1 місяць, їжу за 1 місяць і проїзд за 1 місяць. Оскільки грошей вистачає у сучасного раба завжди тільки на 1 місяць, сучасний раб змушений працювати все життя до смерті.
Пенсія також є великою фікцією, тому що Раб-пенсіонер віддає всю пенсію за житло та їжу, і у раба-пенсіонера не залишається вільних грошей.
2. Другим механізмом прихованого примусу рабів до роботи є створення штучного попиту на псевдопотрібні товари, які нав’язуються рабу за допомогою тв-реклами, піару, розташування товарів на визначених місцях магазину. Сучасний раб залучений в нескінченну гонку за «новинками», а для цього змушений постійно працювати.
Читайте також: Об’єднані Арабські Емірати або розкіш за гранню фантазії
3. Третім прихованим механізмом економічного примусу сучасних рабів є кредитна система, з«допомогою» якої сучасні раби все більше і більше втягуються в кредитну кабалу, через механізм «позичкового відсотка».
4. Четвертим механізмом змусити сучасних рабів працювати на прихованого рабовласника є міф про державу. Сучасний раб вважає, що працює на державу, але насправді раб працює на псевдодержаву, адже Гроші раба надходять в кишеню рабовласників, а поняття держави використовується, щоб затуманити мізки рабів, щоб раби не задавали зайвих питань типу: чому раби працюють все життя і залишаються завжди бідними? І чому раби не мають частки прибутку? І кому конкретно перераховуються гроші, виплачені рабами у вигляді податків?
5. П’ятим механізмом прихованого примусу рабів є механізм інфляції. Зростання цін при відсутності росту зарплати раба, забезпечує приховане непомітне пограбування рабів. Таким чином, сучасний раб бідніє все більше і більше.
6. Шостим прихованим механізмом змусити раба безкоштовно працювати: позбавити раба коштів на переїзд і покупку нерухомості в іншому місті або іншій країні. Цей механізм змушує сучасних рабів працювати на одному містоутворюючому підприємстві і «терпіти» кабальні умови, т.як інших умов у рабів просто немає і втекти рабам нема на що й нікуди.
Читайте також: 72% українських офісних працівників вважають, що їх здоров’я погіршилося через умови праці
7. Сьомим механізмом, який змушує раба безкоштовно працювати, є приховування інформації про реальну вартість праці раба, реальної вартості товару, який виробив раб. І частки зарплати раба, яку забирає рабовласник через механізм бухгалтерського нарахування, користуючись незнанням рабів і відсутністю контролю рабів над додатковою вартістю, яку рабовласник забирає собі.
8. Механізмом для того, щоб сучасні раби не вимагали своєї частки прибутку, не вимагали віддати зароблене їх батьками, дідами, прадідами, прапрадід і т.д., є замовчування фактів розграбування по кишенях рабовласників ресурсів, які були створені численними поколіннями рабів протягом тисячолітньої історії.
Не могу согласиться ни с одним пунктом статьи, категорически.
1.Принуждение к труду? Неправда. Если есть здоровье и энергия, то надо заниматься собственным бизнесом, и при этом платить наёмным работникам столько, чтобы они не ощущали себя рабами.
Занимаясь бизнесом и вкладывая деньги, бизнесмен не заботится ни о своей “государственной” пенсии, ни о старости.
2.”Искуственный спрос” – это что? Неужели человек – это бессознательное животное, которое не понимает, что именно ему нужно для жизни, и покупает лишнее? Надо просто ДУМАТЬ. Это так просто.
3.Кредитная система – сугубо добровольное дело. Делиться излишками ресурсов (продовольствия, денег) – это в природе человека. И если у кого-то есть необходимость – пусть думает, считает и берёт кредит. Или не берёт и спит спокойно, зная, что живёт он бедно и будет жить так и дальше, бизнесом заниматься не будет, зато у него нет долгов.
4.Развитое демократическое государство – не миф, а инструмент, институт помощи общества гражданам, которые не в состоянии себя обеспечить по разным причинам, либо нуждаются в поддержке. Мы прекрасно знаем, что в США или Германии, или Японии старики, инвалиды и прочие получают помощь, достаточную для нормальной жизни. Надо просто брать пример с этих стран. Там всегда известно, куда идут налоги, а получать часть прибыли можно, приобретая акции фирм, или опять же – занимаясь собственным бизнесом.
5.Инфляция – процесс природный, натуральный. Ведь ресурсы планеты добывать всё труднее, и на это требуется всё больше затрат. Отсюда рост цен на сырьё. А так как доля сырья есть в каждом товаре, то дорожает каждый товар, то-есть 1 кг чего-то 5 лет назад стОял 10 долларов, а сегодня тот же 1 кг стОит 20 долларов. Отсюда по цепочке – инфляция.
6.Свобода передвижения никуда не пропала. Продавай квартиру в городе, покупай домик в деревне, старый трактор и комбайн, и занимайся фермерством. Да, это очень тяжело физически. Но ты заработаешь в 10 раз больше, чем на работе в городе. Не хочешь работать физически? Включай интеллект.
7.В развитом мире очень мало фирм, которыми владеет один человек. Как правило, это акционерные общества, которыми владеют много людей. Информация о том, сколько что стОит – доступна. Достаточно сделать запросы по комплектующим, посчитать затраты энергии, транспортировку и затраты на амортизацию оборудования, вычесть всё это с рыночной стоимости товара и разделить полученное на тираж изделий. Получим стоимость трудозатрат в каждом изделии. Что касается добавочной стоимости, то её определяет рынок – то-есть спрос и предложение. Если бы автомобили продавались по себестоимости, у каждого человека было бы по 3 автомобиля, но на Земле за неделю кончился бы весь бензин. Или ездили только 1% автомобилей. А так добавочная стоимость позволяет продавать автомобили дороже, и прибыль использовать на научно-технический прогресс, исследования, разработку новых моделей автомобилей.Тот, кто постарше и жил в СССР, знает, что когда всем этим управляет государство, ничего хорошего не получается. Автор этого комментария в 70-е годы, будучи юным школьником, носил кирзовые сапоги. Напомню – кирза – это водонепроницаемый брезент. Ничего другого в продаже в деревне ны было. И это через 30 лет после войны!
8.”Своя часть прибыли” есть только у акционера. Тот, кто согласился помочь старухе поднести ведро молока с поля от коровы в дом в обмен на пирожок, имеет право только на пирожок, но не на часть жестяного ведра.и даже не на молоко. Механизм получения заработанного родителями или другими родственниками называется наследством и защищается государством.