Дослідники описали технологію використання роботизованих пристроїв для створення протиракетного захисту з місцевих матеріалів на Місяці.
Швейцарські дослідники запропонували використовувати роботів для будівництва сухої кам’яної стіни, яка захистить місячні бази від вихлопних газів ракет, що злітають. Для економії можна використовувати місцеві матеріали і будувати захист тільки з боку стартового майданчика.
У 1969 році екіпаж місії “Аполлон-12” привіз деталі з посадкового модуля Surveyor III. Посадковий модуль було скинуто на поверхню Місяця 1967 року. Аналіз показав, що компоненти були пошкоджені вихлопними газами ракет, що злітають, і пилом, що здіймається під час старту. Подальший аналіз показав, що місячний пил здатний впливати на регіони, розташовані далеко за межами місця запуску.
Для захисту планованої місячної бази інженери запропонували використовувати роботизовані гідравлічні екскаватори, які працюватимуть автономно, для зведення кам’яних стін. Роботи використовуватимуть матеріали, які в достатку зустрічаються на Місяці. За оцінками, кільцеві кам’яні стіни в ідеалі повинні мати радіус від 50 до 100 м. Вчені пропонують будувати чверть кільця, для захисту потрібного напрямку.
Використовуючи зображення, отримані вузькокутовою камерою супутника Lunar Reconnaissance Orbiter (LRO), дослідники показали, що на поверхні супутника достатньо валунів, які можна використовувати для будівництва.
Суха кам’яна стіна, побудована з використанням нерегулярних, необроблених валунів, міститиме невеликі зазори. Потрібні додаткові аналізи та експерименти, щоб перевірити, чи будуть ці зазори пропускати критичну кількість пилу і газів.