Тому європейське керівництво ніколи всерйоз не візьметься за Путіна
Автор: Даниєль Ґросс (Daniel Gross)
Після падіння літака Malaysia Airlines у багатьох європейців виникло бажання, щоб їх уряд зробив хоч щось (не важливо, що саме), щоб покарати Володимира Путіна за розпалювання нестабільності в Україні.
Суперечки про можливі економічні санкції представили у вельми незвичному світлі торговельні відносини Росії і Європи.
Як випливає з аналітичних звітів Європейської комісії, три чверті прямих іноземних інвестицій в Росію приходить з ЄС. Франція у свою чергу не відмовилася від продажу двох вельми недешевих кораблів російській армії. У шведському Стокгольмі на початку місяця відзначили присутність цілі натовпи російських туристів (на жаль, вони привернули до себе увагу тим, що розштовхували людей в черзі перед туалетами). У Лондоні дорога нерухомість та інші зовнішні атрибути багатства і надалі активно продаються за російські гроші. У 2013 році обсяг імпорту російської продукції в ЄС склав 206,5 мільярда євро.
Читайте також: Росія і ЄС: про вплив грошей на переговори
Якби Європа розірвала торгові стосунки з Росією (тобто перестала приймати у неї гроші, відмовилася б від інвестицій в її заводи і покупки експортної продукції), це означало б відчутні наслідки для Москви без особливої шкоди для європейців. Зрештою, велика частина європейської продукції не по кишені російським споживачам. У 2013 році Росій імпортувала товарів з ЄС лише на 120 мільярдів євро.
Тим не менш, якщо уважніше придивитися до цифр, потрібно визнати, що поточна ситуація помітно підриває не тільки можливості, але й бажання Європи ввести економічні санкції проти Росії. Якщо говорити простіше, Росія – це заправка Європи. Якщо ви перестанете їздити до звичного заправника, то тим самим нашкодите його бізнесу. Але і самі в такому випадку не зможете дістатися до роботи, з’їздити за покупками або відвезти дітей до школи.
Європі потрібно все більше природного газу
З економічної точки зору Росія – це відносно бідна і малорозвинена країна. Інакше кажучи, вони живе завдяки експорту гірничодобувної галузі, буріння та видобутку природних ресурсів, які йдуть за кордон без обробки і якої б то не було додаткової вартості. До числа найбільш цінних з цих ресурсів, зрозуміло, відносяться нафта і газ. За даними Енергетичного інформаційного управління США, у 2012 році на вуглеводні довелося 70% доходів від російського експорту.
Велика частина експортованої з Росії газу і нафти йде в багаті країни Західної Європи, де власне виробництво енергії давно стало проблематичним. Європейські запаси нафти (вони головним чином розташовані в Північному морі) невпинно скорочуються.
Європа поки ще приступила до використання гідророзриву, який дозволяє видобувати природний газ у великих кількостях. Крім того, деякі політичні рішення (прагнення відмовитися від вугілля, зупинка атомних електростанцій в Німеччині) збільшують попит на газ в електроенергетичному секторі. Як зазначає ВВС, на європейський ринок йдуть 84% російського експорту нафти і близько третини російських постачань газу. Європа купує у Росії приблизно 30% від всього споживаного газу.
В цілому, торговий обмін між Європою і Росією стосується здебільшого палива. У 2013 році ЄС імпортував з Росії палива на 166,4 мільярда євро, що становить близько 80% від загального обсягу російського експорту в Євросоюз. У 2011 році Нідерланди (у цієї країни зараз більше причин злитися на Володимира Путіна) імпортували практично всю необхідну їм нафту, близько третини якої прийшло з Росії. У них, до речі, сформувався найбільший дефіцит у зовнішній торгівлі з Росією в порівнянні з іншими європейськими державами.
Отже, не варто дивуватися тому, що багато з найбільших європейських підприємств безпосередньо задіяні в імпорті російського палива, і що інші вельми вагомі структури (державні служби, енергоємні галузі, автовиробники, транспортні організації, всі, хто користується електрикою) так чи інакше купують його.
Читайте також: Захід ризикує понести шкоду, покаравши Росію
Після поразки від Ангели Меркель в 2005 році колишній канцлер ФРН Ґерхардт Шредер став головою комітету акціонерів компанії Nord Stream AG (належить Газпрому і групі російських підприємств), яка займається прокладанням газопроводів з Росії в Західну Європу і забезпеченням їх безперебійної роботи. У квітні цього року Шредер купив будинок в Криму. Всі великі європейські нафтові компанії ведуть бізнес у Росії.
Крім того, уряди деяких країн Західної Європи відіграють активну роль у торгівлі російськими енергоносіями. 22 липня газета The New York Times писала про труднощі OMV, «найбільшого промислового підприємства Австрії з довгою і складною історією відносин з Газпромом» (австрійському уряду належить приблизно третина OMV). «Сьогодні близько 60% споживаного в Австрії газу йде з Росії, а газотранспортна мережа OMV служить транзитним центром для третини продаваного в Європі російського газу». Тому, цілком зрозуміло, чому Австрія не закликає вводити жорсткі санкції проти Росії?
Російській нафті вистачає покупців
Якщо ЄС раптово прийме рішення перекрити труби, це, безумовно, зашкодить Росії в короткостроковій перспективі. Тим не менш, у російської нафти вистачає покупців, і її цілком можна буде пустити в іншому напрямку.
Що стосується природного газу, підписаний нещодавно з Китаєм величезний контракт на постачання блакитного палива свідчить про появу на сході від Росії нового великого клієнта. І хоча європейські країни можуть демонстративно відмовитися від купівлі російської нафти, у них поки що немає заміни для російського газу.
Для серйозного скорочення закупівель російських енергоносіїв європейському керівництву треба було б проявити неабияку мужність і готовність завдати серйозний фінансовий збиток власним великим підприємствам. Однак йому сьогодні гостро бракує цих якостей. Точно так само, як нафти і газу.
Джерело: Energie: la Russie est la station-service de l’europe