Поведінка, характерна для СДУГ, допомагала давнім людям шукати нові джерела їжі, вважають дослідники.
Дослідники з Пенсільванського університету провели експеримент, щоб вивчити, яку роль синдром дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ) відігравало в еволюції людей. Результати аналізу вказують, що давні люди з характерною для цього розладу мутацією були найкращими мисливцями та збирачами.
Вчені розробили гру, в якій гравцям давалося вісім хвилин на те, щоб зібрати якнайбільше ягід, навівши покажчик миші на кущ. Щоразу, коли вони збирали їжу з того самого куща, урожай трохи знижувався, але якщо вони переїжджали в новий кущ, вони отримували штраф за часом.
В експерименті взяли участь близько 450 осіб, і всіх одночасно перевірили на наявність симптомів СДУГ. Дослідники виявили, що люди з більш високими показниками СДУГ раніше переходили на нові кущі при зниженні врожайності. Ба більше, люди зі СДУГ збирали більше ягід загалом, домагаючись максимального успіху в грі.
Вчені вважають, що генетичні мутації, пов’язані з СДУГ, були корисні для племені, спонукаючи деяких людей ставати «дослідниками». Те, що в наш час проявляється як метушливе занепокоєння, насправді могло бути корисним, щоб постійно розширювати кількість доступних джерел їжі.
Результати експерименту підтверджують попередні спостереження, наголошують вчені. Наприклад, дослідження племен кочівників із Північної Кенії показало, що багато членів племені є носіями унікальної мутації DRD4/7R. Ця генетична особливість часто спостерігається і у людей із СДУГ.
У дітей з діагнозом СДУГ генетична мутація DRD4/7R зазвичай корелює із занепокоєнням та складнощами з концентрацією. Такі ж зміни спостерігалися у дітей кочівників, які звикли до сидячого «західного» способу життя: ген був пов’язаний з поганим здоров’ям та неспокійною поведінкою у класі. Але у дітей, які все ще вели традиційний кочовий спосіб життя, генна мутація була пов’язана із силою та кращим харчуванням.