Американські та колумбійські науковці виявили, що деякі види кажанів можуть витримувати надзвичайно високі рівні цукру в крові, смертельні для інших ссавців, що може бути використано для розробки нових підходів до лікування діабету.
У контексті глобальної боротьби з діабетом, науковці активно досліджують природні метаболічні адаптації, що можуть стати основою для нових методів терапії. Нещодавно дослідники з Інституту медичних досліджень Стоверса вивчали кажанів з родини листоносів (Phyllostomidae), що мешкають у тропічних регіонах Центральної та Південної Америки. Ці тварини мають унікальні адаптації, які дозволяють їм витримувати високі рівні глюкози в крові, що зазвичай призвело б до гіперглікемічної коми у людей.
Під час експериментів дослідники вводили трьох видів цукру—трегалозу, сахарозу та глюкозу—до травної системи майже 200 кажанів різних видів. Вони виявили, що у деяких видів, зокрема тих, що споживають фрукти та нектар, рівень цукру в крові досягав 750 міліграмів на децилітр, що є рекордно високим рівнем серед ссавців. Така глікемічна адаптація може бути пояснена постійною експресією гена, що відповідає за перенесення глюкози, схожого на ті, що зустрічаються у птахів колібрі.
Додатково дослідники виявили, що у кажанів, які споживають значну кількість цукру, довжина дванадцятипалої кишки є значно більшою порівняно з іншими видами. Ця анатомічна особливість забезпечує більшу абсорбцію глюкози та може бути ключовою мішенню для розробки нових ліків, що спрямовані на покращення глікемічного контролю та зменшення абсорбції цукру після їжі.
Отримані результати відкривають нові перспективи у створенні препаратів, які можуть ефективніше контролювати рівень цукру в крові у пацієнтів з діабетом, орієнтуючись на специфічні механізми, подібні до тих, що зустрічаються у кажанів. Ця робота може стати важливим кроком у боротьбі з епідемією діабету, пропонуючи нові підходи до лікування на основі вивчення природних метаболічних адаптацій.