Досліджуючи динаміку соціальної мобільності в сучасних індустріальних країнах, науковці переважно використовують набори даних таких інституцій, як Всесвітній економічний форум або Загальне соціальне опитування в США. Проте заглиблення в цю динаміку в минулі епохи є значно складнішим завданням через брак доступної статистики.
Проте команда дослідників соціальних наук інноваційно подолала цю перешкоду, вивчаючи кар’єрне зростання в середньовічному Китаї за часів династії Тан (618-907 рр. н.е.), використовуючи нетрадиційне джерело: написи на надгробках. Ці написи ретельно документують родовід, включаючи імена та офіційні звання (наприклад, міністра кадрів або заступника імператорського цензора) предків покійного, а також кар’єрну траєкторію та освітній рівень людини, що дає приблизні показники соціальної мобільності між поколіннями.
Це дослідження дозволило зробити переконливий висновок: освіта в цю епоху функціонувала як ключовий важіль для висхідного соціального руху.
Фанзі Вен, доцент соціології в Університеті штату Огайо, зазначає, що ці середньовічні китайські епітафії часто пропонують багаті, стилізовані розповіді про родовід, соціальне становище та професійне життя людини, що збігається з обсягом сучасних досліджень соціальної мобільності. Доповнюючи цю думку, Ерік Ванг (Eric H. Wang), доцент кафедри політики Нью-Йоркського університету, підкреслює високоякісний, всебічний характер цих стародавніх записів, узгоджуючи свої дослідження з історичною політичною економією та сучасними дослідженнями соціальної мобільності.
Об’єднавши зусилля, Ван і Вен залучили Майкла Хаута, професора соціології Нью-Йоркського університету, відомого своїми знаннями в галузі соціальної стратифікації та мобільності, таким чином інтегрувавши міждисциплінарну перспективу у своє дослідження.
Результати дослідження, опубліковані в Proceedings of the National Academy of Sciences, виявляють разючу схожість між моделями соціальної мобільності за часів династії Тан і тими, що спостерігалися в США в 1960-х і 1970-х роках. Проаналізувавши понад 3600 чоловічих епітафій та підтверджуючі історичні тексти, дослідження підкреслює зменшення впливу аристократичного походження на користь зростаючої меритократії вже 1300 років тому.
Ключовим елементом цих суспільних змін була участь померлого в іспиті Кеджу – найважливішому державному іспиті, задуманому в цю епоху для відбору державних службовців. Цей іспит, що проіснував до початку ХХ століття, став важливим каталізатором соціальної мобільності, подібно до ролі вищої освіти у Сполучених Штатах після 1960-х років.
Статистичні дослідження виявили трансформаційну тенденцію після 650 р. н.е.: сімейне походження поступово втрачало своє значення для кар’єрного успіху, відсуваючись на другий план після успішного складання іспиту Кеджу.
Крім того, дослідники помітили, що успіх у цьому конкурсному іспиті міг потенційно нейтралізувати вплив батьківського статусу на бюрократичний ранг особи, що знаменувало собою значний зсув у бік рівних можливостей, заснованих на індивідуальних досягненнях.
Насамкінець, Хаут формулює ширшу історичну перспективу ролі освіти у формуванні мобільності поколінь, ставлячи під сумнів уявлення про її появу як про феномен ХХ століття. Це дослідження, що охоплює тисячоліття, підкреслює стійкі моделі родоводу, освіти та професійних досягнень, які тісно перегукуються із сучасним розумінням соціальної мобільності.