Нове дослідження з’ясувало, що штучний канат на морських суднах виробляє мільярди мікропластика щороку: вони потрапляють в океан.
Дослідження вчених з Плімутського університету виявило один нетиповий спосіб поширення мікропластику — через штучні канати.
Автори порівняли різні види синтетичних канатів, які зазвичай використовують у морській промисловості. Вони взяли канати з різним ворсом, ступенем зношеності й матеріалом, щоб оцінити, скільки мікропластику виробляють різні типи.
Результати показують, що нові канати й ті, що вже відпрацювали рік, можуть викидати в океан близько 20 фрагментів мікропластика на кожен метр. Але в міру старіння мотузки мікропластик від’єднується все легше: канати, які служили понад два роки, скидали в середньому близько 720 фрагментів на метр, а ті, яким було десять років і більше — 760 фрагментів на метр.
Довжина каната під час вилову риби може досягати 220 м в залежності від типу судна і глибини океану.
Також автори змоделювали, скільки мікропластику потрапляє в океан, а канату прикладають постійну силу, наприклад, щоб витягнути човен на воду. З’ясувалося, що якщо канат постійно тягнути, то мікропластику виділяється більше. В результаті 50 м нового канату виробляють від 700 до 2000 шматочків, а аналогічна довжина вже використаного каната може виділити до 40 тис. фрагментів.
Натхнення: hightech.fm