Синдром Капгра — прояв вкрай важких психічних станів, при якому хворий вірить, що його або когось із його близьких підмінили двійником. Американські невропатологи описали рідкісний варіант цього синдрому, пов’язаний із заміною не людини, а домашньої тварини.
Це може вказувати на можливі коріння цілого спектра маячних синдромів помилкового впізнавання. Про роботу автори повідомляють в журналі Neurocase.
71-річний пацієнт, випадок якого описують Райан Дербі (Ryan Darby) і Девід Каплан (David Caplan), має багату передісторію важкого алкоголізму, численних травм, отриманих при заняттях хокеєм, діагностоване біполярні розлади. За кілька років до того, що сталося на тлі відмови від прийому медикаментів у нього стали розвиватися параноїдальні ідеї. Він почав залишати дружині записки, в яких повідомляв, що їх будинок знаходиться під наглядом, а випадкових людей звинувачував в тому, що вони стежать за ним на замовлення ФБР. Нарешті, він вважав, що бюро підмінило його домашнього кота двійником, який також брав участь у стеженні.
На відміну від кінематографа, в психіатрії такий «тваринний» варіант синдрому Капгра відзначається вкрай рідко. Автори повідомляють, що в літературі їм вдалося виявити лише два згадки «підміни» кішок, два — домашніх птахів і один — собаки. Всі вони були пов’язані з манією переслідування, однак на цей раз вченим вперше вдалося обстежити такого хворого за допомогою томографії, виявити глибокі органічні ушкодження кори й вказати на можливий зв’язок розвитку цього синдрому з травмами головного мозку.
Називаючи рідкісний стан «синдромом кетгра», Дербі й Каплан вважають, що воно може вказувати на можливий механізм розвитку цілої групи маячних синдромів помилкового впізнавання. Як правило, їх пов’язують з порушенням розпізнавання осіб, так що образ знайомої людини не створює ніякого емоційного відгуку, що і може проявлятися відчуттям підміни.
Однак «синдром кетгра», при якому ніякої особи не розпізнається, на думку авторів, говорить про більш широку природу таких порушень. Вони можуть бути викликані неузгодженістю сприйняття і роботу спогадів. Втрата зв’язку між розпізнаванням об’єкта і пов’язаних з ним автобіографічних спогадів не дозволяє зв’язати об’єкт з минулим досвідом і правильно ідентифікувати його, і навіть кота хворий може вважати тим-то абсолютно стороннім.
Натхнення: www.popmech.ru