Нове дослідження Єльського університету пропонує інноваційний погляд на дитячу амнезію, доводячи, що немовлята формують спогади, які згодом стають недоступними.
Більшість людей не можуть пригадати події, які відбувались до трирічного віку. Науковці називають це явище “дитячою амнезією” – загадковим феноменом, причини якого досі залишаються не повністю зрозумілими. Популярна гіпотеза припускає, що гіпокамп, частина мозку відповідальна за пам’ять, є недостатньо розвиненою в ранньому дитинстві.
Для перевірки цієї теорії дослідники Єльського університету розробили новаторський тест пам’яті. Вони залучили 26 дітей віком від чотирьох місяців до двох років. Усі учасники проходили фМРТ-сканування під час перегляду незнайомих зображень, деякі з яких повторювались.
Методологія та результати експерименту
Старший автор дослідження Нік Терк-Браун пояснює: “Коли діти бачили щось лише один раз, ми очікуємо, що вони будуть дивитися на це більше, коли побачать його знову”. Такий підхід дозволив науковцям відстежити процес формування пам’яті в реальному часі.
Ключовим відкриттям стала кореляція між активністю гіпокампу та поведінкою немовлят. Учасники дослідження довше розглядали зображення, що повторювалися, якщо їхній гіпокамп виявляв сильну активність при першому перегляді. Це свідчить про успішне кодування інформації в пам’яті малюків.
Цікаво, що ефект був найсильнішим у дітей старших за 12 місяців. Результати показують, що процеси пам’яті починають формуватися раніше, ніж вважалося раніше. Проте вони набувають стабільності ближче до першого дня народження дитини.
Дослідження зосереджувалося на вивченні епізодичної пам’яті – здатності пригадувати конкретні події. Ця форма пам’яті вважається більш складною та розвивається пізніше порівняно зі статистичним навчанням.
Механізми пам’яті та подальші перспективи
Терк-Браун розкриває суть статистичного навчання: “Статистичне навчання полягає у виокремленні структури в навколишньому світі”. За його словами, цей процес має вирішальне значення для розвитку мови, зорового сприйняття та формування понять.
Обидва механізми – статистичне навчання та епізодична пам’ять – відбуваються в гіпокампі. Проте фМРТ-сканування виявило активність у потиличній області мозку, що асоціюється саме з епізодичною пам’яттю.
Якщо ранні спогади дійсно формуються, чому ми не можемо їх відтворити? Дослідники розглядають дві основні гіпотези. Перша припускає, що ці спогади не трансформуються у довготривалі та зникають до підліткового віку. Альтернативна теорія пропонує, що спогади зберігаються, але ми не маємо механізмів доступу до них.
“Ми працюємо над тим, щоб відстежити стійкість гіпокампальних спогадів протягом усього дитинства,” – зазначає Тюрк-Браун. Науковці навіть розглядають можливість збереження ранніх спогадів у дорослому віці, хоча й у недоступній формі.
Це новаторське дослідження, опубліковане в журналі Science, відкриває перспективи для глибшого розуміння механізмів пам’яті та феномену дитячої амнезії.