Людство пережило найпотужніше виверження супервулкана Тоба 73 тисячі років тому завдяки тому, що його викиди найменше зачепили ті частини Африки, де, ймовірно, мешкали наші предки, йдеться в статті, опублікованій в Journal of Human Evolution.
Сьогодні багато палеонтологів і еволюціоністів вважають, що потужні виверження вулканів грали ключову роль у багатьох масових вимираннях. Приміром, “велике” Пермське вимирання, яке знищило близько 96% видів тварин в океані, було викликано масовими виливами магми в Сибіру.
Менш потужне виверження вулкана Тоба на Суматрі, як сьогодні вважають палеонтологи, зіграло набагато більш істотну роль в еволюції людини. Воно майже стерло людство з лиця Землі приблизно 73 тисячі років тому, викликавши затяжну “вулканічну зиму” і згубивши десятки видів рослин.
Відносно недавно археологи і палеонтологи знайшли свідчення того, що сучасні люди почали поширюватися по планеті вже 150-170 тисяч років тому, на десятки або навіть сотні тисяч років раніше, ніж вважалося раніше. Ці відкриття зміцнили позиції теорії “вулканічного апокаліпсису”, так як майже всі ці ранні культури людей зникли без сліду приблизно 80-70 тисяч років тому, коли відбулося це виверження.
З іншого боку, як зазначає Йост, подібні заяви і відкриття ставлять перед вченими закономірне питання: чому більшість людей вимерло, тоді як їх невелика частина, ховалася десь на сході чи півдні Африки, змогла пережити цю “вулканічну зиму”?
Для відповіді на це питання Йост і його колеги вирушили в експедицію до берегів озера Малаві в Східній Африці. Ця водойма існує вже близько семи мільйонів років, і за цей час на її дні поступово накопичувалися фрагменти рослинності та інші залишки органіки, що містять в собі натяки на клімат і екологію Чорного континенту в далекому минулому.
Як пояснюють вчені, якщо виверження Тоба дійсно викликало “вулканічну зиму” і практично знищило флору, то тоді видовий склад і кількість пилку рослин в тих шарах, які сформувалися відразу після вибуху супервулкана, повинні були сильно змінитися порівняно з епохою, яка передувала цій катастрофі. Якщо ж подібних змін немає, то тоді наслідки виверження сильно переоцінювалися вченими.
Розкопки команди Йоста свідчать на користь другого сценарію. Вченим не вдалося знайти у двох різних кінцях озера сліди того, що екосистеми Африки пережили потужний удар і втратили десятки видів рослин. Не було знайдено наслідків пожеж у вигляді попелу. Єдині регіони, які були порушені цією катастрофою, — схили гір висотою в 1,5 кілометра і вище, де люди навряд чи жили в той час.
З одного боку, це пояснює те, як людству вдалося пережити цю катастрофу — вона торкнулася його колиски, Африку, в меншій мірі, ніж Азії або Європи. Але з іншого боку, подібне відкриття заново ставить перед вченими питання: чому загальна чисельність людей, як на те вказує аналіз ДНК, скоротилася до рівня в кілька тисяч людей?
Як вважають Йост і його колеги, масова загибель людей, якщо вона насправді була, могла статися через хвороби, такі як малярія, або інші екологічні фактори, не пов’язані з кліматом. Їх природу ще тільки належить розкрити, підсумовують автори статті.