Канадські дослідники створили новий синтетичний вірус, який допоможе в розробці більш ефективної вакцини проти віспи. Але не всім в науковому співтоваристві ця ідея припала до смаку.
Мова йде про вірус кінської віспи, з яким команда з Альбертського університету працює вже давно. Влітку 2017 року стали відомі перші результати цього дослідження, і тоді наукове співтовариство поставилося до цієї новини з певним скептицизмом, назвавши вірус “джином, випущеним з пляшки”.
Втім, самі вчені вважають, що ця робота має найважливіше значення. За їх словами, вона демонструє, що методи, засновані на використанні синтетичної ДНК, можуть застосовуватися для поліпшення заходів громадського здоров’я. До речі, для людини вірус кінської віспи не небезпечний.
Але вкрай важливо те, що він є найближчим родичем чорної (або натуральної) віспи — страшного захворювання, яке забрало сотні мільйонів життів. Обидва входять в сімейство поксвірусів – так називають патогени, які є збудниками різних видів віспи у людей і тварин.
Голова наукової групи Девід Еванс (David Evans) і його науковий співробітник Райан Нойс (Ryan Noyce) розповідають, що синтетично реконструювали вірус, використовуючи послідовність геному і фрагментів ДНК, отриманих повністю хімічними методами.
В експериментах з мишами автори показали, що цей реконструйований вірус може захистити організм від своїх “братів” – поксвірусів.
За словами Еванса, подібні роботи з синтетичною ДНК можуть революціонізувати виробництво складних біологічних препаратів, включаючи рекомбінантні віруси (тобто отримані за допомогою генної інженерії).
Крім того, нові методи не тільки сприятимуть розробці вакцин нового покоління, вони також можуть стати в нагоді для створення складних синтетичних вірусів. Останні можуть використовуватися, наприклад, для лікування раку, додає Девід Еванс.
Наприклад, його команда раніше створила онколітичний вірус для поліпшення лікування раку сечового міхура. Правда, тоді використовувалися більш традиційні технології.
Автори пояснюють: вони модифікували вірус для вибіркового знищення швидко ділячих ракових клітин. При цьому сам по собі цей вірус безпечний для оточуючих пухлину здорових клітин.
Доклінічні випробування показали, що подібні віруси можуть заражати і вбивати ракові клітини, одночасно сприяючи розвитку імунної відповіді і запобіганню рецидиву.
Однак нові технології відкривають ще більші перспективи: синтетичні віруси можна змінювати як завгодно. Незабаром вони стануть потужним інструментом у боротьбі з онкологією та іншими хворобами, впевнені фахівці.
Реконструйований вірус кінської віспи є найбільшим на сьогоднішній день вірусом, зібраним з використанням хімічно синтезованої ДНК.
До речі, у новій роботі підкреслюється, що синтетичний вірус тісно пов’язаний з так званим вірусом вісповакцини, який використовувався для знищення хвороби 40 років тому. Власне, саме ця обставина викликає побоювання і суперечки серед вчених.
Хоча з 1977 року не було зафіксовано жодного випадку зараження віспою, сам факт її існування в будь-якій формі, як і раніше турбує наукове співтовариство.
Нагадаємо, що в 1979 році Всесвітня організація охорони здоров’я офіційно оголосила про перемогу над страшною хворобою методом глобальної вакцинації. Тоді ж було досягнуто угоду про знищення всіх зразків вірусу за винятком двох, які були передані в секретні лабораторії в Росії і США.
У 2011 році пішли напружені дискусії з приводу знищення цих штамів вірусу, однак обидві країни виступили проти цих заходів, і питання так і залишилося відкритим.
Багато дослідників та громадських діячів впевнені, що відтворення вірусу віспи в світі, де панує постійна терористична загроза, може призвести до появи нової небезпечної біологічної зброї.
Існуючі вакцини проти віспи, які використовуються для захисту перших осіб держав і військовослужбовців, застосовуються все рідше, за винятком особливих обставин. У більшості випадків вони токсичні, тому провідні світові держави давно відмовилися від імунізації населення. А це значить, від чорної віспи сучасний світ не захищений.
Компанія Tonix Pharmaceuticals Holding Corp, працівники якої стали співавторами нового дослідження, прагне до створення “потенційної вакцини” для запобігання зараження вірусом натуральної віспи людей.
Але критики таких робіт вважають їх “дослідженнями подвійного призначення”, вважаючи, що подібні експерименти можуть піти як на благо, так і на шкоду.
Нове дослідження вже називають інструкцією по створенню інших поксвірусів і вважають його публікацію “серйозною помилкою”.
“Я збільшив ризик, показуючи, як це зробити? Я не знаю. Можливо, так. Але реальність така, що ризик був завжди”, — відповідає на ці випади Еванс.
Його підтримують колеги з інших наукових центрів, звертаючи увагу на той факт, що робота зі створення синтетичного вірусу надзвичайно складна, і, ймовірно, мало хто найближчим часом зможе домогтися таких же результатів.
“Питання в тому, скільки інших людей це зробили? Жоден з провідних університетів мікробіології і синтетичної біології в світі”, — підсумовує голова Центру досліджень інфекційних захворювань і політики Університету Міннесоти Майкл Остерхольм (Michael Osterholm).