Космічний телескоп Джеймса Вебба отримав зображення об’єкта Гербіга-Харо 49/50 з безпрецедентною деталізацією, виявивши, що загадковий об’єкт на кінчику “космічного торнадо” є віддаленою спіральною галактикою.
Космічний телескоп НАСА імені Джеймса Вебба спостерігав Гербіг-Харо 49/50, потік від сусідньої зорі, яка ще формується, у ближньому та середньому інфрачервоному світлі з високою роздільною здатністю. Складні особливості потоку, представлені в червонувато-оранжевому кольорі, дають детальні підказки про те, як формуються молоді зорі і як їхня реактивна активність впливає на навколишнє середовище. NASA’s Webb Telescope Unmasks True Nature of the Cosmic Tornado
Нове комбіноване зображення поєднує дані з інструментів NIRCam і MIRI телескопа. Воно дозволяє детально дослідити тонкі структури цього динамічного космічного об’єкта. Висока роздільна здатність Вебба надає нове візуальне сприйняття HH 49/50, значно відмінне від попередніх спостережень телескопа Спітцер.
Природа об’єктів Гербіга-Харо
Об’єкти Гербіга-Харо формуються струменями речовини від протозірок. Ці потоки матерії простягаються на світлові роки. Вони зіштовхуються з щільнішими областями міжзоряного середовища, створюючи ударні хвилі. Під час цих зіткнень речовина нагрівається до високих температур.
Після нагрівання матеріал охолоджується і випромінює світло. Це випромінювання спостерігається у видимому та інфрачервоному діапазонах. Саме такі процеси дозволили телескопу Вебб отримати детальні зображення HH 49/50.
HH 49/50 знаходиться в хмарному комплексі Хамелеон I. Цей регіон є одним із найближчих осередків активного зореутворення у нашій галактиці. Комплекс Хамелеон I створює численні зорі малої маси, подібні до нашого Сонця. Вчені вважають, що це середовище схоже на те, в якому формувалася наша зоря.
Це порівняння показує зображення HH 49/50 (ліворуч), отримане інфрачервоною масивною камерою космічного телескопа Спітцер, і зображення того ж об’єкта (праворуч), отримане за допомогою інструментів NIRCam (камера ближнього інфрачервоного діапазону) і MIRI (інструмент середнього інфрачервоного діапазону). На Веббівському зображенні видно складні деталі розігрітого газу і пилу, коли протозоряний струмінь врізається в речовину. Вебб також дозволив розрізнити “розмитий” об’єкт, розташований на кінчику витікання у віддалену спіральну галактику. NASA’s Webb Telescope Unmasks True Nature of the Cosmic Tornado
Детальний аналіз “космічного торнадо”
Спостереження телескопа Вебб фіксують розташування молекул різних речовин. На зображеннях можна побачити світіння молекул водню та чадного газу. Також помітні заряджені пилинки, представлені помаранчевим і червоним кольорами. Ці елементи з’являються, коли протозоряний струмінь зіштовхується з навколишнім середовищем.
“Космічне торнадо” рухається з вражаючою швидкістю. Минулі спостереження показують, що потік HH 49/50 віддаляється від нас зі швидкістю 100-300 кілометрів на секунду. Цей потік є лише однією з ознак більшої системи витікання матерії.
Дугоподібні структури в HH 49/50 схожі на слід від швидкісного човна. Вони вказують на джерело цього витікання. Вчені вважають, що протозірка Cederblad 110 IRS4 є ймовірною причиною цієї струменевої активності. Вона розташована приблизно в 1,5 світлових роках від HH 49/50.
Молода зоря як джерело активності
CED 110 IRS4 є протозіркою класу I. Такі об’єкти мають вік від десятків тисяч до мільйона років. Вони перебувають у фазі активного набору маси. Протозорі класу I зазвичай оточені помітним диском з матеріалу, який продовжує падати на центральний об’єкт.
Нещодавно вчені використовували спостереження Вебба для вивчення цієї протозірки. Дослідники змогли скласти опис крижаного складу її оточення. Деталізовані зображення дозволяють точніше визначити напрямок до джерела струменя.
Цікаво, що не кожна дуга в потоці спрямована в одному напрямку. У верхньому правому куті головного потоку помітна особлива структура. Вона може бути випадковим накладанням іншого потоку, пов’язаним із прецесією струменевого джерела. Або ж ця особливість є наслідком розпаду основного потоку.
Галактика на кінчику “торнадо”
Галактика, що випадково з’являється на краю HH 49/50, є віддаленою спіральною галактикою. Вона розташована обличчям до нас. У центрі галактики помітна опуклість, зображена синім кольором. Ця область показує розташування старіших зірок.
Центральна опуклість має “бічні пелюстки”. Це може вказувати на те, що це галактика із загороджувальною спіраллю. Червонуваті згустки всередині спіральних рукавів позначають місця теплого пилу. Також там розташовані групи зірок, що формуються.
Галактика демонструє евакуйовані бульбашки в запилених регіонах. Такі структури схожі на ті, що Вебб спостерігав у сусідніх галактиках в рамках програми PHANGS. Протягом тисяч років край HH 49/50 буде рухатися назовні. Врешті-решт він закриє цю віддалену галактику.
Гербіг-Харо 49/50 розташована на відстані близько 630 світлових років від Землі. Вона знаходиться в сузір’ї Хамелеона. Завдяки телескопу Джеймса Вебба ми отримали безпрецедентний погляд на цей динамічний космічний об’єкт. Ці нові дані допоможуть астрономам краще розуміти процеси формування зірок.