За допомогою волонтерів вже звернулися понад 1000 постраждалих установ.
Через бойові дії багато притулків для тварин залишилися відрізаними від постачань, а території деяких потрапили навіть під прямі атаки окупантів. Скільки точно притулків постраждало – наразі невідомо. Адже в Україні немає вичерпного переліку таких установ. Волонтери збирають інформацію буквально по крихтах і навіть під обстрілами намагаються доставляти допомогу постраждалим тваринам.
Як українські притулки для тварин переживають війну – з’ясовувала ЕкоПолітика.
Тварини у притулках – чергові заручники війни. Вони перебувають у вольєрах, тому не можуть ні втекти та заховатися від обстрілів, ані самостійно знайти харчі, опиняючись в оточенні. Тварини часто приречені просто очікувати на смерть. Наразі складно підрахувати, адже до деяких притулків просто немає доступу, але можна припустити, що через вторгнення Росії вже загинули тисячі тварин.
Серед найбільш постраждалих – притулок Best Friends, що у Макарівському районі на Київщині. За офіційними даними там проживало близько 1000 тварин. 1 березня внаслідок обстрілів у притулку почалася пожежа.
Волонтери під вогнем випускали тварин з вольєрів, щоб вони могли бодай якось врятуватися та вижили. Нині притулок повністю розбитий, але частина тварин повернулися до нього.
“Ми їх не лишаємо, їздимо та годуємо. Але притулок просто розбитий. Багато хто пише, що ми їх покинули – ні. Двоє сміливих люди все ще їздять туди щодня. І ніколи не покинуть їх, до кінця. Це наша керівниця Христина та її чоловік. Під обстрілами кожен день вони намагаються дати їм зрозуміти, що їх не кинуть. Більшість собак бігає полем, інша в селі. Ми чекаємо на диво, на можливість евакуації тварин. До нас уже намагалися доїхати – так і не доїхали, не пускають. Але намагайтесь та слідкуйте за новинами! Раптом кому пощастить доїхати до нас хоч із пачкою корму. Його вже майже немає”, – зазначається на офіційній сторінці притулку у Facebook.
Детальніше про поточні потреби притулку Best friends можна дізнатися на сторінці у мережі Facebook.
Складна ситуація у комунальному притулку у Бородянці, теж поблизу столиці. Сам притулок поки цілий, але доступ до понад 400 тварин наразі повністю втрачено. Як розповідає директор КП “Київська міська лікарня ветеринарної медицини”, до якої належить притулок, Наталія Мазур, тварин вдавалося стабільно годувати до 2-го березня включно.
“Цього дня співробітників притулку оточили танки та “кадирівці”. – розповідає Мазур. – Вночі працівники вибралися з притулку, а 3-го березня не змогли до нього дістатися через обстріли. Наступного дня одна наша співробітниця змогла перестрибнути через паркан та все-таки нагодувати тварин. А з 5-го почалися дуже жорсткі обстріли і дістатися притулку ми вже більше не змогли”.
За словами Мазур, вони зверталися до керівництва на усіх рівнях з проханням допомогти в евакуації чи бодай дістатися притулку та відчинити клітки, але поки всі спроби марні.
“Від останнього годування пройшло вже 7 діб. Я розумію, що в притулку вже є загиблі тварини. Але все ж сподіваюся, що ми зможемо туди дістатися, зрозуміти, що там відбувається та допомогти тваринам”, – говорить Мазур.
Допомогти притулку можна на їхній сторінці у Facebook.
В оточенні опинився і найбільший в Україні притулок для тварин “Сиріус” поблизу Димера на Київщині. Вже 17 днів нема змоги привезти туди корми та ліки для людей і тварин:
“Усі мешканці Димерської ОТГ, 3165 собак та 218 котів нашого притулку стали заручниками війни. Притулок та вся громада на межі гуманітарної катастрофи. У людей немає світла, зв’язку, доступу до інтернету, їжі, ліків і товарів першої необхідності. Запасів для тварин вистачить до 12 березня, бензину для генератора немає вже два дні”, – зазначають на офіційній сторінці притулку.
Детальніше про поточні потреби притулку “Сиріус” можна дізнатися на сторінці у мережі Facebook.
Є й ті, хто у складний час за можливості включається у допомогу постраждалим притулкам. З перших днів російського вторгнення в Україні функціонує ініціатива “Хвостатим заручникам війни”. Представники ініціативи розповідають, що нині до них звернулися понад 1000 притулків, міні притулків та розплідників з усієї країни. Наразі навіть у тих регіонах, де немає активних бойових дій, є проблеми з кормами для собак та котів, а там, де ідуть бойові дії, взагалі нема змоги щось придбати. Тому з перших днів волонтери, приймаючи допомогу від українських та іноземних донорів, доставляють корми для тварин, товари для догляду за ними та медпрепарати тим, хто цього потребує, по всій Україні.
“На жаль, у нас величезна проблема з доставкою в регіони, де є дуже активні бойові дії. – говорить координатор по комунікаціях ініціативи “Хвостатим заручникам війни” Ольга Кирилович. – Наприклад, притулок “Сиріус” наразі оточений. Людям не дозволяють виходити за межі селища, не дозволяють передавати гуманітарну допомогу. Але ми намагаємося забезпечувати, наскільки це можливо, принаймні потреби прилеглих районів. Для “Сиріусу” ми створили запас, який неподалік біля них чекає на складі. Як тільки їм дозволять проїхати вантажівкою та завезти цю допомогу, це можна буде зробити дуже оперативно”.
Кирилович також розповідає, нині волонтери мають три головні проблеми. Перша проблема з перетином кордону. Корми та інші товари для тварин не внесені в перелік гуманітарної допомоги. Відповідно, вони не мають пріоритету на кордоні, тому доставка вантажів часто затримується. Друга проблема – внутрішня логістика: часто вантажі нема кому доставляти. Третя: відсутність “зелених коридорів” до тимчасово окупованих територій.
“Якщо ці проблеми подолати – ми зможемо однозначно покрити всю країну кормами, щоб всі могли пережити цю шалену гуманітарну катастрофу”, – підсумовує вона.
Наразі в багатьох регіонах країни склалася не проста ситуація як для людей, так і для тварин. Але бажання українців у такий складний час рятувати братів наших менших часом просто вражає. Днями увесь світ облетіло фото волонтерки Анастасії Тихої, яка разом з чоловіком евакуювала з Ірпеня 25 тварин, серед яких і собаки-інваліди. Вони турбувалися про них до війни у домашньому притулку і щоб врятувати підопічних три години йшли з ними пішки.
Christopher Occhicone
Турбота українців про тварин у такий складний час демонструє дивовижний приклад людяності. На жаль, ворогу такі пориви абсолютно незрозумілі та чужі. Ймовірно, тому до оточених притулків не пропускають допомогу та не дозволяють евакуації. Тварини стають черговими заручниками людської жорстокості.
Допомогти притулкам через ініціативу “Хвостатим заручникам війни” можна за посиланням.
Натхнення: ecopolitic.com.ua