Новий хижий плазун Tainrakuasuchus bellator демонструє ранню еволюцію псевдосухій і зв’язки між Бразилією та Африкою у тріасі.
Виявлена тварина виглядала подібною до динозавра, але належала до Pseudosuchia — предків сучасних крокодилів. Її довжина сягала 2,4 метра, а маса — близько 60 кілограмів. Д-р Родріго Темп Мюллер підкреслює: «Ця тварина була активним хижаком, хоча не найбільшим у своїй екосистемі». Унікальні остеодерми й тонкі щелепи вказують на спеціалізовані навички полювання.
Команда виявила частковий скелет під час розкопок у Дона-Франсіска в 2025 році. Зразок зберіг фрагменти щелепи, хребців і тазового поясу, що дало змогу відтворити анатомію. Мюллер зазначає: «Зовнішня схожість із динозаврами оманлива, бо тазові структури демонструють іншу еволюційну лінію». Остеодерми підтверджують спорідненість із ранніми крокодиломорфами.
Назва поєднує гуарані «tain» і «rakua» зі словом «suchus», наголошуючи на загнутих зубах хижака. Видовий епітет «bellator» віддає шану мешканцям Ріу-Гранді-ду-Сул. Мюллер додає: «Ми були схвильовані, коли побачили, що зразок представляє невідомий раніше вид». Такі знахідки надзвичайно рідкісні для тріасових псевдосухій.
Фауна показує тісні зв’язки між Південною Америкою та Африкою, адже тоді континенти формували єдину Пангею. Поширення споріднених видів було вільним, що пояснює подібність до танзанійського Mandasuchus. Мюллер уточнює: «Цей зв’язок відображає переплетену еволюційну історію двох регіонів». Подібні спільноти існували на межі великої пустелі, де з’явилися перші динозаври.
Відкриття демонструє складність тріасових екосистем, у яких різні хижаки займали окремі ніші. Воно також підкреслює, що різноманіття рептилій у Південній Бразилії не було винятком. Знахідка розширює уявлення про еволюційні стратегії хижаків у період перед появою динозаврів. Це відкриває нові можливості для дослідження ранніх крокодилоподібних форм життя.