Бразильські вчені знайшли докази, що кукурудза (Zea mays), яка походить із Мексики, могла бути повністю одомашнена не лише там, але й у Південній Америці. Археологічні зразки, знайдені в долині Перуасу в Бразилії, виявилися найвіддаленішими від мексиканського центру походження з усіх відомих, що підтверджує значущість регіону в історії одомашнення цієї культури. Результати опубліковані в Science Advances.
Зразки, датовані періодом 1010–500 років тому, включають качани, зерна й солому, які демонструють примітивні характеристики, пов’язані з рослиною-предком теосинте. Вони мають від чотирьох до шести рядів зерна на качані, порівняно з 8–26 у сучасних сортах. Ці особливості свідчать про напіводомашнену стадію розвитку культури.
Дослідження підкреслює роль корінних громад Південної Америки, які продовжували розвивати місцеві сорти кукурудзи. Вчені виявили зв’язок між зразками з долини Перуасу та сучасною расою Entrela?ado, яка поширена в бразильських штатах Рондонія й Акрі.
Генетичний та культурний контекст
Процес одомашнення кукурудзи почався в Мексиці приблизно 9000 років тому, а до Південної Америки ця культура дісталася близько 6000 років тому. Напіводомашнені зразки в долині Перуасу з’явилися значно пізніше — близько 1500 років тому, перед приходом європейців. Археологічні знахідки включають кошики з кукурудзою, поховані в печерах, і наскальні зображення, які відображають важливість культури для місцевих народів.
Дослідження має важливі наслідки для збереження генетичних ресурсів. Визнання Південної Америки другим центром одомашнення кукурудзи означає, що місцеві сорти не можна вважати екзотичними, і вони потребують захисту в межах міжнародних договорів про генетичні ресурси.
У подальших дослідженнях передбачено використання археогенетики для секвенування геному зразків із Перуасу, що дозволить уточнити філогенетичне дерево кукурудзи.
Схожі новини:
- Як виглядала продуктова корзина кам’яного століття: Дослідження показує, як наші предки селекціонували дикі рослини, такі як кавуни, банани, морква та кукурудза, перетворюючи їх на сучасні культурні сорти.
- Причиною перетворення Сахари в пустелю могла бути діяльність людини: Геологічні та археологічні дані свідчать, що одомашнення тварин і землеробство могли спричинити екологічні зміни, які перетворили Сахару на пустелю.
- Людська цивілізація несподівано збільшила біорізноманіття рослин у Північній півкулі: Аналіз пилку за останні 12 тисяч років показує, що діяльність людини сприяла зростанню біорізноманіття рослин у Північній півкулі.