Хвороба Альцгеймера пов’язана з нейродегенеративними процесами в мозку. Як правило, вона розвивається у людей похилого віку. Аномальні накопичення амілоїдного і тау-білків викликають руйнування нервових клітин і зв’язків між ними, приводячи до важкої деградації когнітивних функцій. Кілька років тому біологи показали, що ті самі процеси можуть відбуватися у диких тварин. Характерні для хвороби Альцгеймера амілоїдні бляшки і нейрофібрилярні клубки тоді виявили в мозку дельфінів, причому в тих, що живуть на волі, в природі.
Відтоді Френк Ган-Мур (Frank Gunn-Moore) і його колеги з декількох шотландських університетів продовжують вивчення цієї хвороби у дельфінів. За цей час їм вдалося зібрати і проаналізувати зразки тканин мозку 22 особин, представників п’яти різних видів дельфінів, яких знайшли на узбережжі в Шотландії. Результати роботи опубліковані в European Journal of Neuroscience.
Як повідомляють автори статті, у чотирьох дельфінів, що відносяться до трьох різних видів, виявили всі патологічні ознаки хвороби Альцгеймера, включаючи амілоїдні бляшки, накопичення Тау-білків і гліоз — заміщення загиблих нейронів клітинами нейроглії, які в нормі повинні їх підтримувати і «обслуговувати». Все це свідчить, що нейродегенерація і деменція можуть бути властиві не тільки людям, хоча зниження когнітивних функцій у таких дельфінів, строго кажучи, ще не доведено.
Крім того, робота узгоджується з порівняно новою гіпотезою, пов’язаною з феноменом викидання китоподібних на берег. Поки найпопулярнішим поясненням такої самогубної поведінки залишається шумове забруднення океану морськими суднами і сонарами, яке збиває з пантелику, а нерідко і травмує чутливі органи ехолокації цих тварин. Однак кілька років тому з’явилася інша ідея, що пов’язує викидання з «хворим лідером», який через порушення орієнтації може відводити всю зграю на небезпечне мілководді.
Тоді автори цієї гіпотези досліджували випадок масового викидання на берег відразу семи кашалотів і показали, що він міг бути викликаний вірусною інфекцією, що вразила найстарішого члена зграї. Але нова робота Ган-Мура та його колег пропонує ще одне пояснення. Можливо, у таких особин, які, як правило, виступають лідерами своїх груп, розвивається стареча нейродегенерація. Саме пов’язана з нею втрата орієнтації призводить всю групу до загибелі.