Норвезька дослідниця Ханне Луїзі Ааннестад (Hanne Louise Aannestad) вивчила у своїй дисертації 350 дорогоцінних предметів, які були привезені до Норвегії в епоху вікінгів.
У перші століття завоювань вікінгів IX-X, а подекуди і пізніше, скандинавських воїнів цікавив передусім грабіж. Пізніше вони почнуть селитися на нових місцевостях і створювати там свої держави, але спочатку ті, хто відправлялися «в вікінг», полювали за багатствами, яких у більш розвинених землях було достатньо.
Перемоги за морем приносили їм велику здобич, і одночасно – величезний престиж.
Одним із знаків такого престижу, очевидно, були привезені здалеку речі. Серед них Аанестад виявила пряжки, монети, намиста, церковне начиння. Але в бідній і відсталій Скандинавії було не дуже зрозуміло, навіщо всі ці речі потрібні.
Тому, як з’ясувалося, їх часто переробляли і використовували абсолютно не за призначенням. В основному привезені речі перетворювали на прикраси, особливо це характерно для знахідок IX століття. З монет робили намиста, а з кінської упряжі та церковного начиння – пряжки, застібки для одягу.
Це свідчить про те, що в той час люди дуже високо цінували такі предмети, вони говорили не тільки про багатство, але і про те, що їхній власник (або чоловік власниці) вирушав у далекий похід та здійснив там подвиги. У той же час, багато з них просто були не потрібні в Скандинавії або ж нікому не було зрозуміло, як їх використовувати.
При цьому, що характерно, у більш пізні століття такі переробки практично зникають. Очевидно, вікінги, по-перше, дізналися, навіщо потрібні ті чи інші речі, завойовники осідали в далеких землях, у них з’являлися свої ремісники, що вміли виготовляти щось подібне. Одним словом, зав’язувалися культурні зв’язки, тепер уже не обов’язково засновані на грабежах.