Нові дані з Ізраїлю кардинально змінюють уявлення про час і характер контактів між Homo sapiens і неандертальцями, відкриваючи найдавніші докази їх схрещування — у вигляді дитини з печери Схул, якій 140 000 років.
Генетичні сліди змішаного походження в доісторичному Леванті
У 2021 році команда під керівництвом професора Ізраеля Гершковіца з Тель-Авівського університету оприлюднила сенсаційні результати: «Скам’янілість, яку ми вивчили, є найдавнішим відомим фізичним доказом спарювання між неандертальцями і Homo sapiens», — наголосив учений. Знахідка — рештки п’ятирічної дитини з печери Схул на горі Кармель — збурила академічну спільноту.
Вперше в історії науки вдалося виявити скам’янілості, які свідчать про гібридизацію між двома видами не десятки, а сотні тисяч років тому. Вік дитини з печери Схул сягає приблизно 140 000 років, що робить її значно старшою за раніше відомі подібні знахідки — зокрема дитину з долини Лапеду в Португалії, якій лише 28 000 років.
Новітні методи — нове бачення
Для визначення походження черепа та щелепи було застосовано мікро-КТ-сканування, що дозволило отримати високоточну 3D-модель. Особливу увагу дослідники приділили внутрішньому вуху, формі черепа, структурі судин мозку, порівнюючи ці ознаки з відповідними структурами неандертальців і Homo sapiens.
Результат — вражаючий: вигин склепіння черепа — типовий для Homo sapiens, натомість внутрішня будова вуха, система кровообігу мозку та щелепа — безсумнівно неандертальські.
«Череп дитини, який за загальною формою нагадує Homo sapiens, має морфологічні риси, типові для неандертальців», — пояснює Гершковіц.
Це означає, що на території сучасного Ізраїлю неандертальці й Homo sapiens не лише співіснували, а й взаємодіяли біологічно та соціально вже понад 140 тисяч років тому.Нешер Рамльський Homo — спільне минуле в центрі Близького Сходу
Знахідка з печери Схул — не перша вказівка на древню присутність змішаних груп у Леванті. У 2021 році Гершковіц і колеги описали інший гомінідний тип — “Нешер Рамльський Homo”, знайдений поблизу заводу в місті Рамла.
Ця популяція, що мешкала тут ще 400 000 років тому, ймовірно, була перехідною ланкою між ранніми неандертальцями та регіональними Homo sapiens. «Нешер Рамльський Homo контактував із сапієнсами, які залишали Африку приблизно 200 000 років тому», — зазначають автори.
Таким чином, територія сучасного Ізраїлю стає центральною сценою давнього гібридного розвитку, а не лише транзитним коридором між Африкою та Євразією.
Переписування хронології еволюції людини
Довгий час вважалося, що неандертальці прийшли до Леванту лише 70 000 років тому, внаслідок кліматичних змін у Європі. Проте нові результати доводять, що вони вже давно жили в регіоні, формуючи стійкі локальні популяції, які інтегрувалися з Homo sapiens.
«Ми показуємо, що неандертальці не були виключно європейським феноменом — вони мали набагато глибші корені на Близькому Сході», — йдеться у висновках команди.
Скам’янілість з печери Схул демонструє природну інтеграцію, а не раптовий контакт. Це переносить початок гібридизації щонайменше на 80 000 років раніше, ніж вважалося дотепер.
Важливість відкриття для сучасної науки
Генетичні дослідження останніх десятиліть виявили: кожна сучасна людина поза межами Африки має від 2 до 6 % неандертальських генів. Але раніше ці обміни датували періодом між 60 000 і 40 000 років тому.
Нові докази, засновані на морфології, підтверджують ранню і тривалу генетичну інфільтрацію, що почалася значно раніше. У науковому розумінні це відкриття підважує концепцію “видової відокремленості” між неандертальцями та сапієнсами.
«Ці дві групи виявляються не різними видами, а варіаціями однієї гілки — людства», — констатують автори.
Висновки: не тільки наукове, а й філософське питання
Питання походження сучасної людини більше не можна зводити до простої заміни одного виду іншим. Схрещування, культурний обмін, взаємодія — усе це складові єдиної історії людства, що бере свій початок у печерах Леванту.
Скам’янілість дитини з печери Схул стала втіленням цієї складної історії, в якій грані між видами стираються, і постає образ давньої людини як результату тисячоліть змішання, адаптації та співіснування.
«Нинішнє дослідження показує, що принаймні деякі скам’янілості з печери Схул є результатом безперервної генетичної інфільтрації», — підсумовує Гершковіц.
Важливість відкриття дитини з печери Схул — не лише у зміненій хронології, а у новому погляді на те, що означає бути “людиною”.